АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 372 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 121 ч.І КК Орел СІ.
України Доповідач в апеляційній інстанції
Демиденко А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 24 » квітня 2007 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демиденка А.І.
суддів Восколовича В.І., Неділька М.І.
прокурора Свищ Л.А.
адвоката ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2007 року, яким
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, українця, гр. України, раніше судимого, -
засуджено за ч.І ст.121 КК України на 6 років позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, українця, гр. України, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2 ст.125 КК України до 1 року обмеження волі. Звільненого від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України на іспитовий строк в 1 рік та покладенням на нього зобов'язань, передбачених п.п. 3,4 ч. 1ст.76 КК України.
Вивчивши матеріали справи, -
встановила:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинення умисних злочинів при наступних обставинах.
09 квітня 2006 року близько 17 години в м. Золотоноша Черкаської області на кухні в квартирі АДРЕСА_1 під час спільного розпиття спиртних напоїв між ними та господарем цієї квартири ОСОБА_3 виникла сварка. ОСОБА_2 відвів потерпілого
2
в сусідню кімнату, де умисно, шляхом нанесення удару кулаком по голові, спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після цього до цієї ж кімнати зайшов ОСОБА_1, який продовжив побиття ОСОБА_3 шляхом умисного нанесення йому декількох ударів руками і ногами по голові та тулубу. В результаті цього потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому 8-9 ребер справа з попаданням повітря в плевральні порожнини та підшкірно-жирову клітковину, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
В апеляції з доповненнями засудженого ОСОБА_1 порушується питання про скасування вироку щодо нього внаслідок істотного порушення його права на захист, неповноти та однобічності дослідження фактичних обставин справи, що призвела до невірної кваліфікації його дій та призначення суворого покарання. При цьому він покликається на те, що як особа, яка має психічні вади, під час досудового та судового слідства відповідно до вимог ст. 45 КПК повинен був мати захисника, але цього не сталося з вини слідчого та суду. Окрім цього, це та нанесені напередодні тяжкі образи на його адресу потерпілим викликали у нього сильне душевне хвилювання, під час якого він спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.
На вирок суду щодо засудженого ОСОБА_2 ні апеляційної скарги, ні апеляційного подання не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4, думку прокурора, вивчивши матеріали справи та обміркувавши над вищезгаданими апеляційними вимогами, колегія суддів судової палати вважає, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину при обставинах, наведених у вироку, підтверджується зібраними, дослідженими та вірно оціненими доказами, серед яких:
показання потерпілого ОСОБА_3. про те, що в ході розлиття спиртних напоїв між ним та засудженими виникла сварка на побутовому грунті. При цьому ОСОБА_2 один раз вдарив його по голові, а через хвилину це побиття продовжив ОСОБА_1, який наніс йому безліч ударів руками і ногами в голову та по тулубу. Саме під час цього він відчув різкий біль в ребрі з правої сторони;
показання засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1,' які повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3.; дані протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю цих засуджених, з яких убачається, що кожний з них добровільно показав і розказав на місці про механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 Зокрема, ОСОБА_1 показав на місці як саме він наносив удари потерпілому по тулубу;
• том 1 а.с. 45-46,47
•
дані висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_3. спочатку були виявлені тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломами 8-9 ребер справа з попаданням повітря в плевральні порожнини та підшкірно-жирову клітковину, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень;
• том 1 а.с. 76
з
Зазначені докази є достовірними, достатніми та допустимими, тобто такими, що сприяли правильному з'ясуванню фактичних обставин у справі, а, отже, і повному виконанню судом вимог ст. 64 КПК України.
Дані висновку додаткової судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_3. були виявлені, окрім вищезгаданих, тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом 10-го ребра справа, 8, 9, 10-го ребер зліва не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень цьому потерпілому.
том 1 а.с. 146-147
Отже, доводи засудженого про неповноту та однобічність з'ясування цих обставин є безпідставними.
Також необгрунтованими є його доводи про порушення органами досудового слідства вимог ст. 45 КПК України. Наявність фізичних або психічних вад не завжди є обов'язковою підставою для участі захисника в кримінальному процесі, оскільки згідно з законом це мають бути такі фізичні або психічні вади, які не дають можливості особі належним чином здійснювати захист.
Рішення щодо наявності підстав для обов'язкової участі захисника приймає слідчий, суддя чи суд у кожному конкретному випадку.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій, ознак будь-якого хронічного, психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв. Наявні у нього розлади особистості емоційного типу, враховуючи компенсованість психопатичних рис характеру, відсутність розладів психотичного рівня, збереженість інтелекту, пам'яті, критичних і прогностичних функцій, -не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 не страждає на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки. Він може приймати участь у слідчих діях та судовому засіданні. Застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, він не потребує. Наявність у нього розладу особистості емоційно-нестійкого типу в стані компенсації є підставою рекомендувати йому амбулаторне спостереження психіатром за місцем свого подальшого перебування.
том 1 а.с. 93-97
Засуджений на протязі досудового слідства та в суді чітко і логічно давав пояснення з приводу інкримінованих йому дій, в зв'язку з чим слідчий і суд мали підстави до прийняття відмови ОСОБА_5 від захисника.
том 1а.с. 31,57,105,230
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону у справі не встановлено.
Даних, які б свідчили про вчинення цього злочину засудженим у стані сильного
душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, у
справі не встановлено. Сам засуджений про нанесення йому тяжкої образи потерпілим не
згадував про це ні на слідстві, ні в суді першої інстанції, а в апеляції ні він, ні його захисник
не змогли обгрунтувати цей довід.
4
Дії ОСОБА_1 за ч. 1ст. 121 КК України кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України. Воно є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для скасування чи зміни вироку за доводами, наведеними засудженим у апеляції, доповненні до неї та в цьому судовому засіданні, - колегія суддів не вбачає.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів судової палати,-
ухвалила:
Апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 січня 2007 року щодо нього - без змін.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Вірно. Суддя апеляційного суду
Черкаської області A.I. Демиденко