Справа № 2-а-388 /10

                                                                                                   19.11.2010 року

                                                  ПОСТАНОВА

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року          Старовижівський районний суд Волинської області

у складі : головуючого – судді          Кошелюк Л.О.

                 при секретарі -                   Островерхій Т.С.

                 за участю : позивача -       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Стара Вижівка справу за позовом   ОСОБА_1 на постанову інспектора  ДПС  про притягнення до адмінвідповідальності , -

                                                ВСТАНОВИВ :

    Позивач   ОСОБА_1 покликається на те , що постановою інспектора   ДПС  взводу №5 Костриці Р.Р. від  11.11.2010 року його притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1 АК України і покарано штрафом у сумі  260 грн. за те , що11.11.2010 р. о 14 год.05 хв. у с.Сирники Луцького р-ну керував автомобілем Фольксваген Пассат, держномер НОМЕР_1, зі швидкістю 85 км/год.

        Чим порушив п. 12.4ПДР України .

        Вважає постанову незаконною і просить скасувати бо рухався  зі швидкістю 70км/год. у колоні автомобілів. Пред»явити документи на прилад, яким вимірювалась швидкість, інспектор відмовився.

    У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 позов підтримав з наведених підстав і пояснив , що  в салоні автомобіля були начальник і головний бухгалтер організації, де працює водієм. На момент зупинки працівник ДАІ знаходився на протилежній частині дороги. А транспортні засоби рухалися колоною в обидва напрямки.

    Суб’єкт владних повноважень  у судове засідання не з’явився. Про день розгляду справи повідомлений факсимільним зв’язком.

    Заслухавши пояснення  позивача  , вивчивши матеріали справи ,  суд приходить до такого висновку .

    У відповідності зі ст. 122  ч.1 АК України  п.12.4 ПДР України відповідальність передбачена за  перевищення швидкості  більш як на 20 км/год., яка  встановлена для водіїв у населених пунктах 60 км/год.

    Позивач  стверджує, що  швидкість не перевищував. До того ж , підписував незаповнений бланк протоколу та під час написання протоколу інспектору був телефонний виклик і він поспішав. І як тепер з»ясувалося, позивач підписав ще й чистий аркуш постанови бо інспектор склав один документ на інший. Налякав, що складе ще один протокол за те, що  закритий номерний знак; який, дійсно, був заліплений мокрим від дощу листком з дерева. Із-за боязні великого штрафу в протоколі написав, як сказав інспектор, що  «швидкість перевищив неумисно».

    А ст. 71 КАС України передбачено , що кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення .

    В адмінсправах про протиправність рішень , дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адмінпозову .

           Однак відповідачем не додано доказів, які б спростували пояснення позивача у частині сертифікації вимірювального приладу, а очевидців (свідків) такого порушення у протоколі не значиться. Що викликає сумнів суду що таке перевищення швидкості мало

                                                                      -2-

 місце у позивача, а не іншої особи, якщо транспорт на той час рухався потоком в обидва напрямки і з невеликою дистанцією.

           З врахуванням викладеного суд вважає,  дії інспектора не обґрунтованими, а позов підставним.

       Керуючись ст.ст. 11, 71,86,1712  КАС України ,  п.12.4 ПДР України ,               ст.122 ч.1  КпАП України  , суд , -

                                             ПОСТАНОВИВ :

            Позов задовольнити .

           Постанову інспектора ДПС взводу №5 серії АС1 № 055797  від  11.11.2010 р. про притягнення  ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КпАП України   до адмінвідповідальності, скасувати.

           Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Голова суду                                                                                  Л.О. Кошелюк