Справа № 2-393/10

 14.10. 2010 р.

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                           І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

1.   листопада 2010 року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі: головуючого – судді Кошелюк Л.О.,

                 при секретарі Сулеві Н.С.

                 за участю: позивачки – ОСОБА_1 і її пр.-ка адвоката ОСОБА_2,

                 відповідачки – ОСОБА_3 і її пр-ка –адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку,

                                                           в с т а н о в и в:

    10.06.2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1.

    А 27.07.2009 року за ОСОБА_3 зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації право власності на нього.

    Позивачка ОСОБА_1 просить розірвати цей договір, покликаючись на те, що на прохання відповідачки перейшла проживати до неї і сподівалася, що догляне її до смерті. Тому грошей за будинок не вимагала і їх не отримувала.

    Однак після оформлення договору ОСОБА_3 з чоловіком вигнали з будинку.

    У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала з наведених підстав і пояснила, що відповідачка доглядала за нею добре. Потім сварка виникла із-за того, що стравили собачку. Наступного дня після сутички перейшла у свій будинок, де живе по даний час.

    Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечила і пояснила, що баба запропонувала подарувати їй будинок. На що не погодилася бо були причини не довіряти їй,  оскільки  попередньо таємно від дідових дітей оформила на себе дарування спірного будинку. Пізніше після смерті діда доглядали її, а вона зробила заповіт на чужу сторонню особу. Про що випадково дізнались. Потім заповіла майно їй. Поведінка баби викликала невпевненість і запропонувала купити спірний будинок, щоб згодом не було до неї претензій. За кілька днів до укладення договору бабі заплатила гроші.

    Ствердила, що баба обідилася за собачку, який здох, вважаючи, що стравили. І взяла інше щеня, яке хотіла тримати в будинку. З чим не погодилася сім’я. Крім цього, сварили бабу за випивки. Сама повернулася в бувший будинок. Ніхто її звідти не виганяє. Вважає, що позивачку підбурює племінниця з якою баба раніше ворогувала.

    Заслухавши пояснення сторін і їх представників, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

                                                            -2-

    Відповідно до вимог ст.ст. 202-203,655,657 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати  необхідний обсяг цивільної дієздатності.

    Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, … вчинятися у формі, встановленій законом, ,,, бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

    За договором купівлі-продажу  продавець передає або зобов’язується передати майно… у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

    Договір купівлі-продажу… житлового будинку… укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню ( а на момент укладення його  діючою нормою передбачалась  вимога і про державну реєстрацію).  

            З пояснень сторін, їх представників, показань свідка ОСОБА_5 (приватного нотаріуса) і письмових доказів( копій: паспорта, свідоцтва про одруження позивачки і заповіту від 11.07.07р., договорів: дарування від 4.03.1997р. і купівлі-продажу від 9.06.2009р. спірного будинку та нотаріальних документів на укладення останньої угоди щодо спірного будинку; довідок про склад сім’ї сторін; витягів про реєстрацію в БТІ згаданих договорів) судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 1979 році уклала шлюб з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у якого було 2 дочки від попереднього шлюбу. Позивачка до цього була одинокою ( батьки померли і згорів будинок) Після одруження проживала в будинку чоловіка. З ним спільно поремонтувала хлів та спорудила літню кухню. 4.03.1997 року за договором дарування чоловіка набула права власності на спірний будинок (зареєструвала в БТІ 28.05.09р.). У 1999 році її чоловік помер. Залишилася в будинку сама. Дружила з чоловіковою дочкою ОСОБА_7( тобто, з свекрухою відповідачки). Має 6 класів освіти; працювала в к-пі ( в т.числі, ланковою). Сім’я відповідачки допомагала їй та користувалася присадибною ділянкою поруч спірного будинку. Про договір дарування не знала до часу купівлі-продажу, як і про наявність ( до 2007року) заповіту на сторонню особу.

    З 8.01.2009 року по червень 2009 року позивачка проживала у відповідачки. Бо у січні 09 року захворіла( боліло в грудях) і тиждень  лежала вдома. 10.06.09р. особисто з відповідачкою уклала договір купівлі-продажу. Чому саме такий договір, а не іншого виду, пояснити суду не могла. Вважала, що доживе у відповідачки до смерті. Ніяких письмових зобов’язань по догляду довічно сторони в нотконторі не обговорювали. Свідок ОСОБА_5 ствердила, що до укладання договору позивачка була попередньо з нею віч-на-віч більше години. Ніяких сумнівів чи занепокоєння тоді не висловлювала. З поведінки сторін випливало, що між ними заздалегідь все погоджено, в т.ч. проведено розрахунок. Позивачка не побажала читати запропонований проект договору, який давала обом сторонам для з’ясування умов цього договору.

    Оскільки позивачка не хотіла читати договору то нотаріус основні моменти роз’яснила, а саме: щодо грошей, якщо не сплачені то сторона позбавлена буде можливості довести протилежне і щодо власності, що ОСОБА_1 до підписання  договору є власником, а після підписання ним буде відповідачка.

    Позивачка власноручно засвідчила  своє волевиявлення, підписавши договір. У ньому п.2.3 передбачено, що розрахунок між сторонами відбувся до його підписання і отриманий продавцем повністю.

    Посилання ОСОБА_1, що грошей не отримувала, суд не може брати до уваги бо це спростовується вищезгаданим договором.

                                                           -3-

    Інших допустимих доказів, які вимагаються ст.. 218 ЦК України, у даному випадку, нею не представлено. А ст. 60 ЦПК України такий обов’язок довести ці обставини покладається на позивачку, якщо тепер вона їх оспорює.

     Що стосується  розірвання договору з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, тобто, внаслідок зміни обставин, яких, як стверджує позивачка, не могла передбачити, що відповідачка не буде її доглядати – суд теж не може брати до уваги. Бо у ході судового розгляду з’ясовано, що ОСОБА_1, має певну освіту, ніяких проблем зі здоров’ям на час укладання договору немала, і період ( літо) не спонукав до поспішних дій. На той момент прожила 5 місяців у сім’ї відповідачки, а стосунки попередньо підтримувала ще за життя чоловіка. Мала певний життєвий досвід за віком і раніше сама займалася переоформленням власності спірного будинку ( договору дарування). І в даному випадку діяла не за дорученням, а особисто, добровільно; усвідомлюючи свої дії; не вимушено. Мала можливість у будь-який момент відмовитися від цього договору, будучи з нотаріусом віч-на –віч. Чого не зробила. Отже, знала, що чинить і свідомо бажала тоді цього. Ключі від будинку передала відповідачці задовго  до укладання угоди. І помилка, на яку тепер покликається, є наслідком власного недбальства, незнання закону чи його неправильного тлумачення, що не є підставою для розірвання даного правочину. Бо на момент його укладання збігу тяжких обставин не було. Складений у 2007 році заповіт у користь відповідачки також свідчить про цілеспрямоване волевиявлення сторони.

    З врахуванням викладеного суд вважає позов безпідставним.

    Керуючись ст.ст. 10,60,212-213 ЦПК України, ст.ст. 202-203,218, 652, 657 ЦК України

                                                              суд, -

                                                        в и р і ш и в :

    У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку, відмовити.

    Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд.

СУДДЯ                                                                                                              Л.О.КОШЕЛЮК