Справа № 2-а-1725/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19 листопада  2010 року                                                                                            м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович  О.В. розглянувши адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  до  Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  про визнання дій  неправомірними та  стягнення  допомоги  громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі  звернулися до суду з позовом, в якому просять суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області  неправомірними та стягнути на їх  користь з відповідача  по 3 999,20  грн. кожному допомоги як особам, які проживають на території радіоактивного забруднення  у зв’язку з тим, що вони є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживають на радіоактивно забрудненій території і мають право на зазначені пільги.

Крім того, позивачі в поданій до суду заяві просять допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з відповідача заборгованості  по допомозі як особам, які проживають на території радіоактивного забруднення.

           Позивачі в судове засідання не з’явилися, згідно поданої заяви,  просять справу розглянути без їх  участі, позовну заяву підтримують повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення,  з проханням  про  розгляд справи  без їх участі.          

             Встановлено, що позивачі є постраждалими  внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживають позивачі, а саме с. Млинок Олевського району  Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення,   що стверджується  копіями паспортів позивачів, довідками з місця проживання, посвідченням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Дослідивши та оцінивши докази по справі,  вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення  щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у розмірі – 40 %  від мінімальної заробітної плати. Допомога нараховується та виплачується за місцем проживання.

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  допомоги.

Виплата  допомоги по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України слідує, що місцевим загальним судам   як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи, щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних  повноважень з приводу  обчислення, призначення , перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним  соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних  послуг, допомоги, захисту, пільг.

Також з ч. 2 ст. 19 КАС  України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів  владних  повноважень, які прийняті  (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань) , вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві , якщо вони пов’язані , якщо вони пов’язані між собою. Якщо справа щодо пов’язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.    

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22  Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Таким чином відповідач неправомірно обмежували позивачів у їх праві на отримання  допомоги  в розмірах, зазначених в ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив їх  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01 квітня 2009  року по даний час становить:

•   -     з 01.04.2009 р.-625. 00 грн.

•   -     з 01.07.2009 р.-630. 00 грн.

•   -     з 01.10.2009 р.-650. 00 грн.

•   -     з 01.11.2009р. – 744.00 грн.

•   -     з 01.01.2010р. – 869.00 грн.

•   -     з 01.04.2010р. – 884.00  грн.

•   -     з 01.07.2010р. – 888.00 грн.

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 2 ст. 162 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову  суд може прийняти постанову  про визнання протиправними рішення  суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також про  стягнення з відповідача коштів.

Відповідно до наведеного, позов позивачів в частині стягнення допомоги  передбаченої     ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  підлягає до  задоволення з 01 жовтня  2009 року  по 01 жовтня  2010 року  у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 1,60 грн. щомісяця, тобто: 4024,40 грн. – 25,20 грн. отриманих коштів = по 3 999, 20 грн. кожному.  

    Кошти за ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області, оскільки саме даний  відповідач  проводить виплати зазначених коштів.

    Враховуючи те,  що суд під  час розгляду адміністративної справи має забезпечити  повний захист порушених прав, свобод та інтересів позивачів  про захист яких вона просить та вимоги   ч. 2 ст. 162 КАС України, яка передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову  суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача грошових  коштів, тому суд вважає, що слід стягнути  з відповідача на користь позивачів вище зазначену заборгованість по допомозі  в розмірі по 3 999,20 грн. кожному.  

Крім того, позивачі є постраждалими внаслідок  Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, проживають на радіоактивно забрудненій території,  споживають продукти, які вирощені на цій території, отримали дози радіоактивного опромінення,   тому постанову суду слід звернути  до негайного виконання відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України в частині стягнення  на користь позивачів заборгованості по допомозі з метою захисту  прав позивачів на соціальний захист як постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.37 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 18, 19, 21, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186, 256  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  про визнання дій  неправомірними та  стягнення  допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення - задовольнити.

            Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів, передбачених  ст. 37  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ –  неправомірними.

    Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області на користь ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 7 998, 40  гривень допомоги, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої  ст.  37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.

    Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області на користь ОСОБА_3 3 999,20  гривень допомоги, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої  ст.  37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.

           Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області на користь ОСОБА_4 3 999,20  гривень допомоги, як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої  ст.  37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.

             Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області державне мито в сумі  54,40  гривень   на користь держави.  

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від сплати державного мита  звільнені на підставі Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.    

    Допустити негайне виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2010 року в частині стягнення  з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області  на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  допомоги як особам, які проживають на території радіоактивного забруднення.

Постанова суду в частині негайного виконання  стягнення зазначених сум набирає законної сили з моменту її винесення.  

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

      Суддя: