Справа № 2-а-162/10

 28.10. 2010 р.

                                                              П О С Т А Н О В А

                                                         І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

3 листопада 2010 року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі: головуючого – судді Кошелюк Л.О.,

                при секретарі Сулеві Н.С.,

                за участю: позивача- Гаврилюка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт . Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 на постанову начальника  ВДАІ про притягнення до адмінвідповідальності,

                                                                в с т а н о в и в :

    Позивач ОСОБА_1 покликається на те, що постановою начальника Старовижівського ВДАІ від 21.10.2010 року його притягнуто до адмінвідповідальності за ст.132-1 АК України і покарано штрафом в сумі 510 грн. за те що 25.09.10р. 0 13 год. 35 хв. керував автомобілем ГАЗ-53, д/номер НОМЕР_1, у с. Секунь Старовижівського р-ну і перевозив вантаж, що виступав за габарити транспортного засобу більша, як на 2м., без дозволу ДАІ, чим порушив п. 22.5 ПДР України.

    Вважає постанову незаконною і просить скасувати бо інспектор не мав технічного засобу для вимірювання великогабаритного вантажу, і що габаритно-ваговий контроль, згідно постанови КМ України № 879 від 27.09.07р. повинен проводитися у спеціально об- лаштованому місці. Про що зазначено у п.20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю за згаданою вище постановою.

          У судовому засіданні  ОСОБА_1 позов підтримав з наведених підстав і пояснив, що інспектор на око прикинув, що його вантаж виступає більше, ніж на 2м. Ствердив, що перевозив будматеріали –крокви, різної  довжини, з яких найдовші -4,5м. А довжина кузова автомобіля – 4 м.

Не заперечив, що габарити автомобіля знаходяться на задньому колесі, і що кузов сягає за ці габарити.

    Суб’єкт владних повноважень у судове засідання не зЙ’явився. В телефонному режимі просив розглянути справу без нього. Позову не визнає.

    Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи суд приходить до такого висновку.

    У від повідності зі ст. 132-1 АК України, п. 22.5 ПДР України відповідальність передбачена порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш, як на 2 м.

    Позивач визнає, що кузов його  автомобіля виступає за габарити. І що перевозив будматеріали довжиною 4,5 м.

            Вважає дії інспектора незаконними у судовому засіданні бо при складанні протоколу власноруч констатував факт порушення. І покликається на постанову КМ № 879 по якій на його думку, повинен був проводити заміри великогабаритного вантажу. Однак до конкретного позову ця постанова не відноситься бо порушнику не вміняється в

                                                                 -2-

 порушення великогабаритного і великовагового вантажу, а порушення правил перевезення небезпечних вантажів.

    Ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

    В адмінсправах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адмінпозову.

    З врахуванням викладеного суд вважає, що суб’єкт владних повноважень, у даному випадку, діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений  Конституцією і Законами України. Покарання обрано мінімального розміру за допущене порушення.

            Таким чином, позов підставний.

     Керуючись ст.ст. 11, 71,86, 171-2 КАС  України , 22.5 ПДР України, ст. 132-1 КпАП України, суд, -

                                                        п о с т а н о в и  в:

     У позові ОСОБА_1 про визнання незаконною постанови серії АН № 812405 від 21.10.10 р. про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 132-1 КпАП України, відмовити.

    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВА СУДУ                                                                                              Л.О.КОШЕЛЮК