У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого судді Флісака Р.Й.,
суддів Томенчука Б.М., Хруняка Є.В.
з участю прокурора Гуцуляка В.К.
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Северинівна Жмеринського району Вінницької області, житель АДРЕСА_1, українець, з вищою світою, одружений, раніше не судимий громадянин України,-
засуджений за ст. 367 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та посади арбітражного керуючого строком на 3 роки.
На підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності та відбування призначеного покарання за ст. 367 ч. 2 КК України у зв’язку з закінченням строків давності.
________________________________________________________________________________
Справа 11-480/2010р. Головуючий у І інстанції Попович С.С.
Категорія ст. 367 ч.2 КК України Доповідач Флісак Р.Й.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено,– підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи службовою особою, неналежно виконував свої обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для державного підприємства. Так, 14 вересня 2001 року Господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу про порушення справи про банкрутство ВАТ "Автоливмаш", а 10 жовтня 2001 року суд призначив ОСОБА_1 розпорядником майна, а згодом керуючим санацією.
03 липня 2003 року арбітражний керуючий ВАТ "Автоливмаш" ОСОБА_1, виконуючи обов’язки керівника підприємства та, будучи на той час єдиним розпорядником коштів даного підприємства, не пересвідчившись у належному юридичному оформленні договору купівлі-продажу від 01.07.2003 року на придбання покрівельних матеріалів з ПП "Полісвіт", платіжними дорученнями № 211, 212, 213 від 03.07.2003 року за своїм підписом перерахував кошти в три етапи, а саме: 56 000 грн., 58 733 грн., 60 000 грн., всього на загальну суму – 174 733 грн. на розрахунковий рахунок ПП "Полісвіт". Дане підприємство, як пізніше встановлено, було зареєстровано на підставну особу і рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.02.2004 року було ліквідовано з визнанням недійсними реєстраційних документів. Покрівельні матеріали на ВАТ "Автоливмаш" не поступили, а перераховані кошти не повернулись.
В результаті неналежного виконання своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, не перевіривши належного юридичного оформлення договору, ОСОБА_1 заподіяв збитки в сумі 174 733 грн., державній компанії "Укрекокомресурси", яка на той час була співвласником майна ВАТ "Автоливмаш" і на балансі якої перебував і ВК "Автоливмаш", що є правонаступником ВАТ "Автоливмаш".
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 покликається на незаконність вироку через невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що ОСОБА_1 не був посадовою особою, не був єдиним розпорядником коштів, а також внаслідок його дій тяжких наслідків не наступило. Просить вирок суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, прокурора Гуцуляка В.К. , який заперечував проти апеляції та вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.
Висновки суду щодо фактичних обставин справи та винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України, ґрунтуються на зібраних і належно досліджених у судовому засіданні доказах.
Покликання захисника ОСОБА_2 в апеляції на те, що засуджений не був єдиним розпорядником коштів в момент перерахунку коштів на ПП "Полісвіт" спростовується ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2002 року та актом перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов № 27 від 27.10.2005 року (т.1 а. с. 29-31), згідно яких ОСОБА_1, з дотриманням вимог чинного законодавства, був призначений і виконував обов’язки арбітражного керуючого ВАТ "Автоливмаш".
Перевіркою дотримання вимог чинного законодавства при проведенні санації ВАТ "Автоливмаш" від 22.04.2005 року (т.1 а. с. 169-182) підтверджено факт перерахування ПП "Полісвіт" відповідних коштів за підписом засудженого трьома платіжними дорученнями на основі договору від 01.07.2003 року, таким чином засуджений був єдиним розпорядником коштів ВАТ "Автоливмаш". Цю обставину підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_3
Окрім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.02.2004 року (т.2 а. с. 112) та актом відповідної комісії від 27.08.2004 року (т.2 а. с. 113) було анульовано реєстрацію ПП "Полісвіт", що призвело до унеможливлення повернення перерахованих коштів.
В апеляції захисник також зазначає, що діями ОСОБА_1 не спричинено тяжких наслідків для державної компанії "Укрекокомресурси", а отже і для держави. Між тим, на час вчинення цих діянь ДК "Укрекокомресурси", як компанія з державною формою власності, була фактично співвласником майже половини цілісного майнового комплексу. Дебіторська заборгованість перейшла до ТзОВ Машинобудівний завод "Автоливмаш" і таким чином цьому підприємству були заподіяні збитки.
Згідно наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження порядку застосування норм п.15.4 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", посадовими особами є фізичні особи, які займають постійно або тимчасово на підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форм власності, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Таким чином твердження захисника в апеляції про те, що засуджений не був посадовою особою, необґрунтоване.
Зважаючи на те, що вчинений ОСОБА_1 злочин, безпосередньо пов’язаний із здійснення ним функцій посадової особи, суд першої інстанції обґрунтовано позбавив його права займати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, унеможливлюючи вчинення засудженим аналогічних злочинів у майбутньому.
При постановленні вироку суд першої інстанції врахував, що з часу вчинення засудженим злочину минуло більше 5 років і відповідно до ст.12 КК України він відноситься до злочинів середньої тяжкості, а тому відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.
У зв’язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та закриття провадження у справі, про що йдеться в апеляції захисника ОСОБА_2
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2010 року відносно останнього– без зміни.
Головуючий Р.Й. Флісак
Судді Б.М. Томенчук
Є.В. Хруняк
Згідно з оригіналом
Суддя Р.Й. Флісак