АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «30» листопада 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Семенюка К.М., Марчака В.Я.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 вересня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Чернівців, проживаючий у АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, раніше судимий:
-вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11.06.2001 року за ст. 141 ч. 2 КК України строком на один рік і десять місяців позбавлення волі;
-вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30.01.2008 року за ст. 198 КК України на один рік обмеження волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням терміном на один рік;
-вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09.12.2009 року за ст. 198 КК України строком на два місяці арешту,-
Справа №11-429/2010 р. Головуючий у І інстанції: Мамчин П.І.
Категорія ст.ст.185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України Доповідач: Семенюк К.М.
засуджений: за ст. 122 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі; за ст. 185 ч. 3 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі; за ст. 296 ч. 1 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою, в строк відбуття покарання зараховано тримання під вартою з 09.04.2010 року.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Покрівка, Городоцького району, Хмельницької області, проживаючий у АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий,-
засуджений: за ст. 185 ч. 3 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 186 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на два роки і шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою, в строк відбуття покарання зараховано тримання під вартою з 09.04. по 12.04.2010 року.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_1 засуджений за те, що він 11 грудня 2009 року, в період часу з 20 до 21 години, знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_3, що знаходиться на вул. Ладозькій, 14 у м. Чернівці, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час спільного вживання спиртних напоїв з потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який на той час вийшов, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю почав чіплятися до потерпілої ОСОБА_3 Не реагуючи на зауваження з цього приводу ОСОБА_4, засуджений почав наносити по тілу останніх удари руками і ногами, в результаті чого заподіяв потерпілим ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Згодом, після того, як у квартиру повернувся потерпілий ОСОБА_5 та намагався зробити зауваження ОСОБА_1, останній, проігнорувавши дані зауваження та виламавши дерев’яну ніжку від кухонного столу, безпричинно, з хуліганських міркувань, почав наносити нею по тілу потерпілого ОСОБА_5 удари, чим спричинив йому тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Крім того, 23 березня 2010 року, приблизно, о 17.00 годині, знаходячись на вул. Лозівській, біля кладовища, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя потерпілої ОСОБА_6, спричинили їй легкі тілесні ушкодження та відкрито заволоділи майном потерпілої, чим завдали їй матеріальної шкоди на загальну суму 320 гривень.
Крім цього, 23 березня 2010 року, приблизно, о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, скориставшись викраденим ключем потерпілої, проникли в будинок № 90А, що знаходиться на вул. Ходорівській, у м. Чернівці, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_6, чим завдали їй матеріальної шкоди на загальну суму 607 грн.15 коп.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а матеріали справи направити прокуророві для проведення додаткового розслідування. Свої вимоги обґрунтовує тим, що органом досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції не було вжито всіх необхідних заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи. Вважає вирок незаконним у зв’язку з порушенням органами досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, апелянт вказує на те, що він був позбавлений можливості захищатися в суді першої інстанції, оскільки в судовому засіданні при розгляді справи не були присутні та допитані потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_4
Вирок щодо засудженого ОСОБА_2 не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, котрий підтримав свої апеляційні вимоги, думку прокурора, яка вважає, що вирок суду, як законний, слід залишити без змін, а апеляцію – без задоволення, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Вина засудженого ОСОБА_1 у умисному нанесенні тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я, у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), в поєднанні з насильством, яке не є небезпечними для життя чи здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, у таємному викраденні чужого майна з проникненням у житло (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, повторно, у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство) при обставинах, викладених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, яким дана правильна юридична оцінка.
Посилання в апеляції засудженого на те, що органами досудового слідства були порушені вимоги кримінально-процесуального закону, а саме, не вжито всіх необхідних заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, є безпідставними, оскільки, при вивченні матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції, досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття обґрунтованого і законного рішення, а зібрані докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, у судовому засіданні перевірялися повно і їм дана у вироку об’єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності і достатності.
Спростовуються також посилання апелянта на те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся з порушенням права засудженого на захист, оскільки не були допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що позбавило його можливості доказувати в судовому засіданні свою невинність.
Згідно ст. 290 КПК України, якщо в судове засідання не з'явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема з протоколу судового засідання (т.2 а.с. 254), суд дотримався вимог, передбачених ст. 306 КПК України. Визнавши неявку в судове засідання ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з поважних причин, оголосив їх покази в судовому засіданні. Проти цього учасники судового розгляду не заперечували, в тому числі, і засуджений ОСОБА_1 (т.2 а.с. 254). Крім того, засуджений ОСОБА_1, повністю ознайомившись з матеріалами справи, зокрема, з протоколом судового засідання (т. 2 а.с. 267), не скористався, передбаченим ст. 88 КПК України , правом подати свої письмові зауваження з цього приводу.
Що стосується міри покарання, то вона обрана судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного. Зокрема, судом взято до уваги те, що ОСОБА_1 раніше судимий, характеризується негативно, страждає хронічним алкоголізмом. Як обтяжуюючу покарання обставину суд вірно врахував скоєння ОСОБА_1 злочинів в стані алкогольного сп’яніння і правильно, на думку колегії суддів, прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.
Таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366, КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Головуючий Тарбинський В.Г.
Судді Семенюк К.М.
Марчак В.Я.