АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 30 листопада 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Горецької С.О.
суддів Станковської Г.А.
Давнього В.П.
за участю прокурора Малик Н.В.
та адвокатів ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Медвежа, Британського району Республіки Молдова, зареєстрованого в АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області, з базовою освітою, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працюючого, військовозобов’язаного, в силу ст. 89 КК України не судимого, -
засуджений за:
- ст. 115 ч. 1КК України – до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою, а строк відбуття покарання обраховано з 20 травня 2009 року.
Вирішено долю речових доказів.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду та моральну шкоду гроші в сумі 109661 грн..
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати у розмірі 2627,52 грн..
Справа №11-408/2010 р. Головуючий у І інстанції: Плаван В.О.
Категорія ст. 115 ч.1 КК України Доповідач: Станковська Г.А.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 скоїв умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. А саме: будучи в шлюбі з ОСОБА_6 з 1987 року, в період шлюбу у нього з його дружиною неодноразово виникали непорозуміння з приводу сімейного життя, вони неодноразово розходилися та сходилися для спільного проживання однією сім’єю. Починаючи з 2006 року підсудний разом з дружиною проживали на різних квартирах в м. Чернівці. З 9 травня 2009 року підсудний дізнався, що його дружина ОСОБА_6 стала співмешкати з іншим чоловіком, потерпілим ОСОБА_7. ОСОБА_4 з мотивів ревнощів, сприйняв вказану обставину, як особисту образу, що його покинула дружина, уникає спілкування з ним та стала співмешкати з іншим чоловіком потерпілим ОСОБА_7. Після чого з метою помсти відносно потерпілого ОСОБА_7, у підсудного ОСОБА_4 виник умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_7.
Підсудний ОСОБА_4 18 травня 2009 року біля 23 год. 00 хв. приїхав за адресою АДРЕСА_2, де на той момент проживала його дружина ОСОБА_6, з якою він знаходиться у зареєстрованому шлюбі, разом із своїм співмешканцем потерпілим ОСОБА_7 та реалізовуючи свій злочинний умисел, у вищевказаний день та годину, переліз через огорожу, потрапивши таким чином на територію подвір’я вищевказаного будинку, де знайшов металевий предмет подібний на «трубу», який в ході слідства не був встановлений. Після вказаних дій підсудний переконався, що ОСОБА_7 знаходиться в приміщенні вказаного будинку, став очікувати останнього біля будинку, поки ОСОБА_7 вийде на подвір’я з даного будинку.
Приблизно о 23 год. 30 хв. того ж дня, потерпілий ОСОБА_7 вийшов на подвір’я зазначеного будинку та направився в напрямку туалету, розташованого біля будинку, де в той момент його очікував підсудний ОСОБА_4, який побачив що до нього наближається потерпілий ОСОБА_7. Після чого підсудний обравши слушний момент для реалізації свого злочинного умислу, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7, наніс останньому удар в область обличчя заздалегідь заготовленим металевим предметом подібним на «трубу», від чого потерпілий впав на землю та став кричати. Крім того з будинку вибігла дружина підсудного ОСОБА_4, яка стала кричати, щоб вона замовкла підсудний наніс ОСОБА_6 металевим предметом подібним на «трубу», удар в область голови та продовжував наносити удари зі значною силою, вищевказаним предметом в область голови потерпілого ОСОБА_7, від вказаних ударів потерпілий втратив свідомість, впав непритомним на землю та став хрипіти.
Не припиняючи свої злочинні дії, з метою вбивства потерпілого, підсудний ОСОБА_4 в короткий проміжок часу наніс потерпілому ОСОБА_7 один за одним чисельні удари зі значною силою по обличчю, голові, тулубу та руках. Після того, як потерпілий ОСОБА_7 втратив свідомість, підсудний ОСОБА_4 перетягнув тіло потерпілого з подвір’я до коридору будинку.
Перебуваючи в коридорі будинку АДРЕСА_2 підсудний ОСОБА_4, розуміючи та реалізуючи свої умисні дії, бажаючи настання смерті потерпілого ОСОБА_7, після чого зі значною силою, наніс не менше ніж сім цілеспрямованих ударів металевим предметом подібним на «трубу» в місця розташування життєво важливих органів потерпілого, а саме: по голові, обличчю та тулубу.
В результаті злочинних дій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 не поєднані з життям. Від нанесених тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 помер на місці скоєння злочину. Смерть ОСОБА_7 настала в ніч з 18.05. на 19.05.2009 року від руйнування речовиниголовного мозку, що виникло, як наслідок відкритого багатоскалкового та багатофрагментарного перелому кісток склепіння та основи черепа. Після цього підсудний ОСОБА_4 вважаючи, що він виконав всі необхідніи дії для позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7, залишив потерпілого в коридорі будинку АДРЕСА_2, а сам з місця вчинення злочину зник та позбавився знаряддя злочину.
На вказаний вирок засуджений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій він з вироком суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим через невідповідність призначеного йому покарання та який є явно несправедливим, в зв’язку із надмірною суворістю.
Звертає увагу, що в мотивувальній частині вироку суд лише формально послався на те, що за місцем проживання він характеризується позитивно, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочину, що на його утриманні двоє неповнолітніх дітей, розцінивши ці обставини як пом’якшуючі, разом з тим прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до нього вимог ст.. 69 КК України при призначенні покарання.
Крім того вважає, що суд першої інстанції зобов’язаний був в повній мірі врахувати суб’єктивну сторону вчиненого ним вбивства, прийняти до уваги як мотив, так і мету його протиправних дій, а також емоційний стан в якому він перебував, зокрема, що умисел на позбавлення життя потерпілого мав раптовий характер, який виник на ґрунті ревнощів.
Просить вирок Садгірського районного суду змінити та пом’якшити призначене судом йому покарання застосувавши до нього ст. 69 КК України.
В своїх доповненнях до апеляції адвокат ОСОБА_2 вказує, що суд всупереч вимогам ст. 64 ч.3 КПКУкраїни не в повній мірі взяв до уваги обставини, що характеризують особу ОСОБА_4, зокрема те, що його мати, ОСОБА_8, є особою похилого віку і потребує постійного догляду у зв'язку із поганим станом здоров'я та похилим віком. Також не взято до уваги виключно позитивні характеристики ОСОБА_4 за місцем його проживання, наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Крім того, судом безпідставно задоволено на користь ОСОБА_3 цивільний позов в частині матеріальної та моральної шкоди в розмірі 109 661 грн., т.я. матеріальна шкода обґрунтована тільки на суму 8 524 грн., згідно наданих документальних додатків. Моральна шкода в сумі 100 тис. грн. є безпідставно перебільшеною, т.я. суд не взяв до уваги який характер стосунків мав місце між потерпілим ОСОБА_3 та покійним батьком, сама поведінка ОСОБА_9 до вчинення щодо нього злочину була пов'язана із подружньою зрадою дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_6 Не врахував суд і того, що на утриманні ОСОБА_4 перебуває двоє неповнолітніх дітей, які залишилися без догляду їх матері ОСОБА_6, оскільки вона з ними не проживає і вони фактично знаходяться під наглядом своєї бабусі – матері підсудного.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляції в повному обсязі, потерпілого ОСОБА_3, який просив вирок суду залишити без змін, міркування прокурора, яка просила апеляції задовольнити частково, а вирок суду скасувати у зв'язку з порушенням норм КПК, вивчивши доводи, викладені в апеляціях засудженого ОСОБА_4 та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Вина засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів і не оспорюється в апеляції.
Разом з тим, як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справи і постановлення вироку» - вирок постановлений Іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321-339 КПК України. Він повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.
Згідно ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, мотиви зміни обвинувачення, у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього.
Вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України, які ґрунтуються на нормах, що містяться в ньому, судом першої інстанції при постановленні вироку виконані не були.
Так, вирок щодо ОСОБА_4 судом першої інстанції викладено не офіційно-діловою мовою, без результатів дослідження доказів і висновків суду, об’ємно, без точного і ясного опису обставин справи.
Як вбачається із змісту вироку, його вступна та мотивувальна частина за своїм змістом є копією обвинувального висновку, що вказує на формальне констатування районним судом обвинувального висновку.
Згідно з вимогами ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Разом з тим, у вироку суду є посилання на аркуші справи 11, 116, 118, 161-162, 177-179 т.1 та а.с.32 т.2, які не були предметом дослідження під час слухання справи.
Крім того, в протоколі судового засідання (том 2 а.с. 251 ) зазначено, що 29 червня 2010 року підсудний ОСОБА_4 в судове засідання доставлений не був, разом з тим, йому було надано останнє слово і викладено його волю.
Допущені судом першої інстанції порушення норм КПК при постановленні вироку та розгляду справи щодо ОСОБА_4 є істотними і не можуть бути усунуті апеляційною інстанцією, тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину має полягати у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, суду необхідно призначити ОСОБА_4 покарання, яке відповідало б вимогам ст.ст. 65-67 КК України.
Також необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову керуючись при цьому статтями 28, 328 КПК України, відповідними нормами ЦПК України та роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 р. № 3 ''Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна'' , у постанові Пленуму Верховного Суду України 27.03.1992 р. № 6 ''Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди'' та у постанові Пленуму Верховного Суду України 31.03.1995 р. № 4 ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'' з наступними змінами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 369, 370, 372, 374 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 , засудженого за ст. 115 ч.1 КК України – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий С.О.Горецька
Судді Г.А.Станковська
В.П.Давній