КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-2281/08/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Смілянець Е.С
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
Суддів: Бараненка І.І.,
Борисюк Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси про перерахунок пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси про перерахунок державної і додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров’ю.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо не перерахунку та виплаті ОСОБА_3 державної та додаткової пенсій з 22 травня 2008 року відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державної пенсії в розмірі шість мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати починаючи з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення НОМЕР_1. Внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС позивачу встановлено третю групу інвалідності та згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», віднесено до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач також являється пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 виданим Пенсійним фондом України 11.12.2006 року та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси.
Задовольняючи позовні вимоги частково за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над підзаконними нормативно-правовими актами, при цьому посилався на те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Аналізуючи вказані обставини та застосовуючи відповідні норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при регулюванні відносин щодо перерахунку пенсії позивачу з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та проведення відповідних виплат, застосовуються норми законодавства України про пенсії, а саме Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року та Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Однак перерахунок та виплата пенсії позивачу проводилися на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 року №1, якою встановлено підвищення, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»виходячи з розміру 19,91 грн., постанов Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №894 та від 27.12.2005 року №1293, згідно яких розміри пенсій учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року було підвищено відповідно в 1,12 та в 3,5 рази та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Пунктом 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір пенсії позивачу повинен обчислюватись та призначається на підставі діючих положень постанови КМ України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не відповідають розміру, встановленому відповідним законодавством України, а саме ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2009 року без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________ І.І. Бараненко
_____________________ Л.П. Борисюк