Справа № 22ц-8411/10                                             Головуючий у 1-й інстанції Янчук С.В.

Категорія  24                                                     Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

    Іменем  України

             16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого -               Лисенка П.П.,

             суддів:             Данилової О.О., Самчишиної Н.В.,  

             при секретарі             Шпонарській О.Ю.,

             за участю:

             позивача             ОСОБА_2,

             представника позивача             ОСОБА_3

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Миколаєві  цивільну  справу

    за   апеляційною   скаргою

                                       ОСОБА_1

на рішення  Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2010 року

    за   позовом

ОСОБА_2    до    ОСОБА_1

           про  розірвання договору, стягнення коштів переданих за оформлення документів, витребування закордонного паспорта та трудової книжки, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки,  

    В С Т А Н О В И Л А:  

             У червні 2009 р. ОСОБА_2. пред’явив до ОСОБА_1. зазначений позов, який обґрунтував наступним.

             2 червня 2006 р. з відповідачем була досягнута домовленість про прийняття його на роботу водієм для здійснення ним рейсів за кордон.

    У зв’язку з цим, він передав ОСОБА_1. для оформлення необхідних документів для виїзду за кордон по квитанції 3 795 грн.

     Оскільки до теперішнього часу відповідач свої зобов’язання не виконав і добровільно відмовляється повернути сплачені ним кошти, тому просив стягнути  з нього вказану суму та судові витрати.

      В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і остаточно просив, посилаючись на те, що між ними укладений усний договір про оформлення документів і надання роботи, просив розірвати цей договір, стягнути суму переданих ним коштів з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6 846 грн.

    Крім того, посилаючись на те, що трудова книжка і закордонний паспорт знаходяться у незаконному володінні відповідача просив витребувати у останнього зазначені документи та стягнути не отриману ним заробітну плату в розмірі 72 084 грн.

    Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2010 року позов задоволений частково.

    Договір укладений 2 червня 2006 року між ОСОБА_2. і ОСОБА_1. розірваний.

    Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 суму переданих  коштів  з урахування індексу інфляції 6 846 грн. та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 грн. судового збору, 1040 грн. витрат на правову допомогу, 238 грн. витрат пов’язаних з проїздом на судові засідання, всього на загальну суму 8 425 грн.

    В іншій частині позовних вимог відмолено.

            ОСОБА_1 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить, виходячи з її змісту, скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволеній частині позову.

    В обґрунтування скарги посилається на безпідставність вимог позивача саме до нього, оскільки з позивачем ніякі договори він не укладав, кошти були передані позивачем за квитанцією не йому особисто, а ПП «СВ-ТранАвто».

    Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

            Задовольняючи позов в частині вимог про розірвання договору між сторонами та стягнення коштів, суд послався на виникнення між ними договірних зобов’язань, за якими відповідач зобов’язався надати позивачу послуги по працевлаштуванню, а позивач оплатив ці послуги, на виконання чого 2 червня 2006 р. сплатив по квитанції 3 795 грн., а тому вимоги позивача вважав  доведеними.

    Проте з таким висновком погодитись не можна.

    Згідно положення ст. 626, 638, 639, 651  ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

    Якщо сторони домовилися укласти договір у певні формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

    Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

    Отже, цивільне законодавство визначає виникнення договорених правовідносин  з домовленості між сторонами, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків та можливість розірвання договору судом на вимогу сторони у разі істотного порушення договору іншою стороною.

    Як вбачається з матеріалів справи, і підтверджено позивачем в суді апеляційної інстанції, позивач мав намір працевлаштуватись в ПП «СВ –ТрансАвто» водієм для здійснення перевезень закордон.

    У з зв’язку з цим, 2 червня 2006 р. по квитанції до прибуткового касового ордеру  він для оформлення документів сплатив ПП «СВ - ТрансАвто» кошти в сумі 3 795 грн.  (а.с.4).    

             Враховуючи наведені обставини, колегія приходить до висновку, що між сторонами по справі були відсутні будь-які домовленості спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків, а відтак і договірні правовідносини, оскільки позивачем для оформлення документів 2 червня 2006 р. були перераховані кошти по квитанції саме ПП «СВ - ТрансАвто», з яким він мав намір укласти трудовий договір, а не особисто відповідачу.

     Будь-яких вимог з цього приводу позивач по даній справі до ПП «СВ - ТрансАвто» не пред’являв.

             Іншого позивач допустимими та належними доказами не довів, хоча за ст. 60 ЦПК України, то є його обов’язком.

            За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_2  в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору і стягнення коштів слід відмовити.

           Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і розірвав договір та стягнув грошові кошти, то у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України таке рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням  апеляційною інстанцією нового рішення про відмову у позові в цій частині, з розподіленням судових витрат.

            Проте, відмова у задоволенні позову до ОСОБА_1. не позбавляє права позивача пред’явити відповідний позов до ПП «СВ - ТрансАвто».

            У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача не підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 судові витрати.

            Керуючись статей 303, 307,  309, 316 ЦПК України, колегія суддів –

    В И Р І Ш И Л А:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_1   задовольнити частково.

             Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів і судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2    до    ОСОБА_1  про  розірвання договору, стягнення коштів переданих за оформлення документів і судових витрат.

            В іншій частині рішення суду залишити без змін.      

            Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції.

            Головуючий                

            Судді