Справа № 22ц-8357/10 Головуючий у 1-й інстанції Степанова В.М.
Категорія 46 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Буренкової К.О., Самчишиної Н.В.,
при секретарі Меріковій Д.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про поділ спільного сумісного майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 р. ОСОБА_2. пред’явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.
З 1977 р. по 2003 р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. 22 квітня 1998 р. на підставі договору купівлі-продажу вони набули у спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1, який зареєстрували на ім'я відповідача. Після припинення шлюбу вона разом з колишнім чоловіком продовжувала користуватися житлом, а весною 2010 року той став перешкоджати їй в цьому. Посилаючись на зазначені обставини просила визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідач проти позову заперечував, пояснивши, що компенсував позивачці вартість її частки і, крім того, та пропустила позовну давність.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2010 р. позов задоволено у повному обсязі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить, виходячи з її змісту, скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що позивачкою без поважних причин пропущено позовну давність для пред'явлення позову про поділ будинку, і, крім того, вони уже поділили майно і нею отримана компенсація за частку в будинку.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 22 і 28 Кодексу про шлюб та сім’ю України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 лютого 1977 р. по 20 люте 2003р.
22 квітня 1998 р. вони за договором купівлі-продажу, який зареєстрували на ОСОБА_1 придбали жилий будинок АДРЕСА_1
Встановивши наведені обставини, суд обґрунтовано, враховуючи вищезазначені вимоги закону, визнав, що спірний будинок становить спільну сумісну власність подружжя і частки позивачки та відповідача в ньому є рівними.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що за частку в спірному будинку позивач за їх взаємною домовленістю отримала компенсацію за рахунок іншого спільного майна, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. Сам відповідач визнає, що письмового договору щодо поділу майна, в тому числі і згоди позивачки на отримання компенсації за будинок, не укладали. Позивач же заперечує проти досягнення з відповідачем такої домовленості і отримання нею такої компенсації.
Доводи ОСОБА_1. про те, що позивачка пропустила строк позовної давності для пред'явлення позову про поділ будинку, не ґрунтуються на нормах сімейного законодавства.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 10 постанови № 16 від 12 червня 1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", передбачений ч. 3 ст. 29 КпШС України трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли хтось із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.
Також виходячи з положень ч. 2 ст. 72 СК України перебіг строку позовної давності до вимог про поділ майна починається не з моменту розірвання шлюбу, а від дня, коли один з співвласників дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права власності.
З матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами був розірваний 20 лютого 2003 р., однак після припинення шлюбу позивачка продовжувала проживати в придбаному під час шлюбу будинку, а потім тимчасово, в зв’язку з виїздом на роботу за кордон була в ньому відсутня, а коли в 2009 році повернулася, то вселилася в жилий будинок і проживала в ньому до 2010 р.
А тому перебіг строку позовної давності для неї почався з часу чинення перешкод, тобто з 2010 року.
При таких обставинах, суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2. про поділ спільного сумісного майна подружжя і визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного будинку.
Між тим, при поділі майна суд помилково послався на норми Сімейного кодексу України і при визначені позовної давності - Цивільного кодексу України 2003 р., які не регулюють спірні правовідносини. За правилами дії закону у часі слід було керуватися нормами Кодексу про шлюб та сім’ю України, а тому в цій частині рішення підлягає зміні.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2010 р. змінити, вважати правовою підставою задоволення позову ОСОБА_2 статі 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім’ю України і статті 72 Сімейного кодексу України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді