Справа № 22ц-8343/10 Головуючий першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Буренкової К.О., Самчишиної Н.В.,
при секретарі Меріковій Д.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Демидова В.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
державного підприємства «Дельта – лоцман»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2010 року
за позовом
ОСОБА_1 до державного підприємства «Дельта – лоцман»
(далі – ДП «Дельта – лоцман»)
про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
28 квітня 2010 р. ОСОБА_1. звернувся в суд із зазначеним позовом до ДП «Дельта – лоцман», де просив визнати наказ № 75-к від 3 лютого 2010 року про звільнення його з роботи за ст. 38 КЗпП України незаконним, поновити його на посаді начальника управління автотранспорту ДП «Дельта – лоцман», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Позивач зазначав, що з 1 березня 2007 р. працював заступником начальника управління автотранспорту, а з 3 жовтня 2008 р. – начальником управління автотранспорту ДП «Дельта – лоцман».
У вересні 2009 року він вимушено, у зв’язку з конфліктом, що виник між ним та директором підприємства Голодницьким О.Г., написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, не зазначивши в ній дати складання та часу з якого слід провести звільнення. Заяву передав директору. В подальшому на звільненні не наполягав і продовжував працювати.
3 лютого 2010 р. конфлікт відновився і йому було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням, а також повідомлено, що в іншому випадку він буде звільнений на підставі раніше поданої ним у вересні 2009 р. заяви.
Оскільки він відмовився написати нову заяву, то 3 лютого 2010 р. його звільнили за раніше написаною заявою про що видали наказ № 75- к.
Посилаючись на виписані обставини, вважає звільнення незаконним, оскільки у лютому 2010 року не мав наміру припиняти трудовий договір, тому просив позов задовольнити.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано:
- незаконним наказ ДП «Дельта – лоцман» від 03 лютого 2010 р. № 75-к;
- ОСОБА_1. поновлено на роботі на посаді начальника управління автотранспорту ДП «Дельта – лоцман»;
- стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 лютого по 16 вересня 2010 р. у розмірі 84 135 грн. 39 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
В апеляційній скарзі ДП «Дельта – лоцман» подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги представник відповідача посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду для вирішення спору та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи щодо наявності підстав для звільнення.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавства, а саме за заявою про звільнення за власним бажанням поданою набагато раніше в часі. Тоді як, у нього на час звільнення бажання припиняти трудовий договір не було.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не можу бути відмовлено в укладені трудового договору.
Таким чином, для припинення трудового договору з цієї підстави необхідна взаємна згода сторін, при цьому волевиявлення працівника повинно бути чітким, добровільним і вираженим у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1. перебував з вересня 2006 р. у трудових відносинах з ДП «Дельта – лоцман», а з 02 жовтня 2008 року займав посаду начальника управління автотранспорту.
Позивач, у письмовій формі, добровільно, без зазначення дати складання написав заяву про звільнення за власним бажанням із займаної посади.
20 січня 2010 р. дана заява була прийнята органом ДП «Дельта – лоцман» і зареєстрована за вхідним № 330-заява, про що свідчить відмітка вхідного номеру та резолюція посадової особи підприємства.
Вказана заява відізвана позивачем не була.
У зв’язку з цим, наказом № 75-к від 03 лютого 2010 р., ОСОБА_1. було звільнено за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія приходить до висновку, що станом на 3 лютого 2010 року, тобто на час звільнення позивача у адміністрації ДП «Дельта – лоцман» були підстави для звільнення ОСОБА_1. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, оскільки його заява про звільнення надійшла до відповідача 20 січня 2010 року, і відкликана ним не була.
Іншого, ОСОБА_1., допустимим та належним доказом не довів, хоча за ст.. 60 ЦПК України, то є його обов’язком.
За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1. про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, а, відтак, і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити у повному обсязі.
Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і поновив ОСОБА_1. на посаді, то у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України таке рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційною інстанцією нового рішення про відмову у позові, з розділенням судових витрат.
У відповідності до ст.. 88 ЦПК України з ОСОБА_1. на користь держави і ДП «Дельта – лоцман» підлягають стягненню по 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Дельта – лоцман» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Дельта – лоцман» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 120 (сто двадцять) грн. і на користь державного підприємства «Дельта – лоцман» 120 (сто двадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді