Судове рішення #12260978

Справа № 22ц-8342/10                                            Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Категорія  27                                                     Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

  Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

            26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого  -           Лисенка П.П.,

            суддів                          Кушнірової Т.Б., Самчишиної Н.В.,

            при секретарі              Петровської О.С.,

            за участю:  

представника позивача        Острої Т.І.,

відповідача                             ОСОБА_2.,

представника відповідача     ОСОБА_3

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні   в   м.  Миколаєві   цивільну   справу

за   апеляційною   скаргою

          ОСОБА_1

на   заочне  рішення   Ленінського  районного  суду  м. Миколаєва від 23 червня 2010 року

за   позовом

відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі – ВАТ КБ «Надра») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

            У жовтні 2010 р. ВАТ КБ «Надра» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

            Позивач зазначав, що за кредитним договором № 08/06/2007/840 К-664  ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі в сумі 220 000 доларів США під 13,99 % річних строком до 14 червня 2022 р. На  забезпечення його виконання в той же день укладено договір поруки з ОСОБА_2 та іпотечний договір про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1. 19 червня 2007 року з ОСОБА_1. укладена додаткова угода, за умовами якої змінений розмір відсотків під 15,99 % річних.

            Оскільки позичальник неналежно виконував зобов’язання, сплату проводив нерегулярно, тому  позивач просив стягнути з відповідачів станом на 9  вересня 2009 р. в солідарному порядку заборгованість: по кредиту – 216 476, 59 доларів США, по процентам за користування кредитом - 27 786,40 доларів США, комісії – 2 258, 59 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості – 3 256, 44 доларів США, а всього 249 778, 02 доларів США, що  в еквіваленті долара США до гривні складає 1 997 474 грн. 84 коп.  

             Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2010 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в солідарному порядку на користь позивача 1 997 474 грн. 84 коп. заборгованості та по 910 грн. судових витрат з кожного.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. На думку відповідача рішення постановлено без з’ясування всіх обставин по справі щодо доведеності отримання кредитних коштів, правильності нарахування заборгованості за кредитним договором, припинення  договору поруки, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

             Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.  

             Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1. 15 червня 2007 р. укладено кредитний договір № 08/06/2007/840 К-664 , за яким відповідач отримав кредит на споживчі цілі в сумі 220 000 доларів США під 13,99 % річних строком по 14 червня 2022 р.  

На забезпечення зазначеного кредитного зобов’язання в той же день укладено договір поруки з ОСОБА_2 та іпотечний договір про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1.

19 червня 2007 року з ОСОБА_1., без згоди поручителя ОСОБА_2., укладена додаткова угода, за умовами якої змінений розмір відсотків під 15,99 % річних.

            Отримавши кредитні кошти і розпорядившись на власний розсуд, позичальник неналежно виконував зобов’язання, сплату проводив нерегулярно та не в установленому розмірі. У зв’язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на  9 вересня 2009 р. становила 249 778, 02 долари США, що еквівалентно1 997 474 грн. 84 коп. (із розрахунку 1 дол. США = 7,99 грн.). З неї заборгованість за кредитом  - 216 476, 59 дол. США; заборгованість по відсоткам – 27 786, 40 дол. США; комісії - 2 258, 59 дол. США; пені – 3 256,44 дол. США.

            Встановивши наведені обставини, суд обґрунтовано на підставі ст.ст. 525, 526,554 ЦК України прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. заборгованих за кредитним договором грошових сум.

Разом з цим, з розрахунком суми заборгованості не можна погодитись у повній мірі.

Згідно роз’яснень абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення», у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим  Національним банком України на день ухвалення рішення.

Зазначені роз’яснення судом враховано не було і з відповідачів на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі, визначеному на день проведення позивачем розрахунку, тобто на 9 вересня 2009 р., а не на день ухвалення оскаржуваного рішення, в той час як курс іноземної валюти змінився. Так, на день ухвалення рішення суду - 23 червня 2010 р. він становить 1 дол. США - 7,91 грн, а на 9 вересня 2009 р. - 7,99 грн.. Тому суму заборгованості належить зменшити з 1 997 474 грн. 84 коп. до 1 975 844 грн. 05 коп. (249778,02 дол. США х 7,91 грн.)

Крім того, за договором поруки ОСОБА_2. брала на себе відповідальність за належне виконання ОСОБА_1. зобов’язань за кредитним договором виходячи з   відсоткової ставки у розмірі 13,99% річних  за користування кредитом. Проте, позивач, не попередивши поручителя, уклав із ОСОБА_1. додаткову угоду за якою розмір відсоткової ставки став 15,99% річних. Таким чином, обсяг відповідальності поручителя збільшився, що є неприпустимим.

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості ОСОБА_1. за кредитним договором загальна заборгованість позичальника станом на 09 вересня 2009 р. виходячи з процентної ставки 13, 99% річних, становила б  243 019, 71 доларів США, що за курсом іноземної валюти станом на 23 червня 2010 р. еквівалентно 1 922 383 грн. 11 коп., а тому саме її повинні солідарно сплатити відповідачі. Залишок же заборгованості в розмірі 53 460 грн. 94 коп. додатково, окремо від ОСОБА_2. повинен погасити ОСОБА_1

За такого рішення суду в силу  п.4 ст. 309 ЦПК України слід змінити, відділивши солідарне зобов’язання відповідачів від індивідуального зобов’язання ОСОБА_1.

    Посилання відповідача в апеляційній сказі на відсутність доказів надання йому коштів за кредитним договором є необґрунтованим, оскільки спростовуються заявою на видачу готівки про видачу ОСОБА_1 грошових коштів, що відповідає п. 3.1. вказаного договору.

Пояснення відповідача про неможливість перевірити внесення ним коштів в рахунок погашення кредиту в кінці 2008р.  і 2009 р. не можуть бути враховані, оскільки з наданих позивачем розрахунків видно, що ці платежі враховані.

    Що стосується доводів в апеляційній скарзі на неправомірність нарахування відсотків по комісії і пені, то вони не обґрунтовані, оскільки суперечать матеріалам справи.

    Так, з розрахунку  вбачається, що фактично нарахована в грошовому еквіваленті плата за управління кредитом відповідає розміру 0,1 %, а не у відсотках зазначених в довідці.

      Щодо розміру пені, то вона обчислена від суми простроченого платежу виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 р., і є значно меншою ніж встановлений за договором  - 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, тобто нарахування проведено на користь відповідача.

             Вимоги ОСОБА_1. в апеляційній скарзі про припинення відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України дії договору поруки позивача з ОСОБА_2, пов'язуючи його зі зміною за додатковою угодою відсоткової ставки за кредитним договором до 15,99 % без згоди поручителя, не може вирішуватися в даній справі, оскільки не були предметом судового розгляду.

             Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2010 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2  в солідарному порядку на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 1 922 383 (один мільйон дев’ятсот двадцять дві тисячі триста вісімдесят три) грн.. 11 коп. і додатково окремо із ОСОБА_1 53 460 (п’ятдесят три тисячі чотириста шістдесят) грн.. 94 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08/06/2007/840 – К664 від 15 червня 2007 р. станом на 09 вересня 2009 року.

            В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.                

            Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом 20 днів.

            Головуючий    

            Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація