Справа №22ц-7783/10 Суддя першої інстанції Панкратова В.Г.
Категорія 45 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,
з участю: представника відповідачки ОСОБА_3.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2003 р., ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання права власності на земельні частки (паї),
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2003 р. визнано недійсними договори купівлі-продажу сертифікатів на право на земельну частку (пай), укладені ОСОБА_2.: 5 травня 1998 р. - з ОСОБА_1 19 березня 1998 р. - з ОСОБА_5; 20 травня 1998 р. – з ОСОБА_6.; 5 травня 1998 р. - з ОСОБА_4, які були зареєстровані в указані дні Південною товарною біржею.
Визнано відбувшимися та дійсними зазначені договори купівлі-продажу сертифікатів на право на земельні ділянки (паї), розміром 9,87 умовних кадастрових гектарів, укладені між ОСОБА_2, як покупцем, та указаними власниками паїв, як продавцями, з визнанням за ОСОБА_2 права власності на ці 4 сертифікати на право на земельні частки (паї).
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та грубе порушення вимог процесуального права, просила скасувати рішення в частині вимог щодо неї та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, пред’явлених ОСОБА_2 до ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що вона без поважних причин відмовляється від нотаріального посвідчення, укладеного між ними 5 травня 1998 р. договору купівлі-продажу сертифіката на право на земельну частку (пай), хоча позивач повністю виконав всі умови цієї угоди.
Між тим, з таким висновком місцевого суду погодитись не можна, оскільки він дійшов до нього внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та грубо порушивши при цьому вимог процесуального права.
Так, Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї Постанови від 28 квітня 1978 р. (з наступними змінами, яка була чинна до 6 листопада 2009 р.) ,,Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України 1963 р. (чинного до 1 січня 2004 р.) за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗК України 1990 р., чинного до 1 січня 2002 р., придбання земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 1997 р. ОСОБА_1 як член КСП ,,Садовий" (с. Новоінгулка Новоодеського району Миколаївської області), отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай) (далі – Сертифікат) розміром 9,87 умовних кадастрових гектарів, виданий підставі рішення Новоодеської районної державної адміністрації від 8 вересня 1997 р.
5 травня 1998 р. Південною товарною біржею був зареєстрований договір купівлі-продажу №8697, за яким відповідачка продала вказаний Сертифікат позивачу за 15000 грн., хоча його вартість складала 27911 грн.
При зверненні 14 квітня 2003 р. до суду з указаним позовом, позивач зазначив, що відповідачка відмовляється посвідчувати в нотаріальній конторі договір купівлі-продажу вказаного Сертифікату, хоча отримала за нього обумовлені грошові кошти, а тому просив визнати цю угоду дійсною з визнанням за ним права власності на вказаний Сертифікат.
При розгляді указаного позову місцевим судом були допущені грубі порушення норм процесуального права, визначених ЦПК України 1963 р., який був чинним до 1 вересня 2005 р. Зокрема:
- суд прийняв до свого провадження та розглянув позов, який не був підписаний позивачем (а.с. 2-3) і призначив справу до розгляду на 21 квітня 2003 р.;
- в судове засідання на 21 квітня 2003 р. позивачка в порядку, установленому статтями 90 - 96 не викликалась, оскільки в матеріалах справи докази про таке відсутні;
- відповідно до ч. 1 ст. 172 суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повісток. Незважаючи на таку імперативну вимогу процесуального закону та на те, що справа не містить відомостей про вручення відповідачці судової повістки, місцевий суд розглянув в указаний день справу і задовольнив позов;
- у порушення ст. 216 копія зазначеного судового рішення відповідачці не направлялась, а тому вона змогла його отримати лише в липні 2010 р. після звернення до відділення СБУ, що позбавило її можливості своєчасно його оскаржити.
Розглянувши справу без відповідачки, місцевий суд не перевірив і не встановив чи дійсно вона укладала спірну угоду і чому відмовилась від її нотаріального посвідчення. Хоча ці обставини мають суттєве значення для вирішення спору, оскільки ОСОБА_1 вказує на те, що спірну угоду з позивачем взагалі не укладала і договір не підписувала.
Крім того, місцевий суд не звернув уваги на те, що відсутність нотаріального посвідчення спірної угоди, в силу статей 18, 114 ЗК України 1990 р., чинного до 1 січня 2002 р., тягне її недійсність.
До того ж, Законом України ,,Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)" від 18 січня 2001 р., який був чинним на час ухвалення місцевим судом оскарженого рішення, заборонялось власникам земельних часток (паїв), а значить і власникам земельних ділянок, які в наступному були надані на підставі сертифікатів про право власності за земельну частку (пай), укладати угоди щодо купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
В наступному пунктом 15 Перехідних положень ЗК України 2001р. мораторій на продаж земель для товарного сільськогосподарського виробництва був продовжений і збережений до теперішнього часу.
За таких обставин, коли законодавцем встановлені обмеження (мораторій) на відчуження земель сільськогосподарського призначення, то визнання в судовому порядку спірного договору дійсним неможливе. В зв’язку з чим, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення місцевого суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимогах.
Посилання позивача на законність отримання ним права власності на вказаний Сертифікат не спростовує зазначених висновків колегії суддів, а тому не можуть бути підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2003 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди купівлі-продажу Сертифікату на право на земельну частку (пай), зареєстрованої 5 травня 1998 р. Південною товарною біржею, та визнання відбувшимися та дійсним договору купівлі-продажу Сертифікату на право на земельну частку (пай) скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: