Справа № 22 ц-7334/10                                         Головуючий у 1-й інстанції Алейніков В.А.

Категорія 6                                                        Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

У  Х  В  А  Л  А

                       Іменем України

             03 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючої   -                           Кутової Т.З.,

             суддів:                                       Шолох З.Л., Самчишиної Н.В.,

             при секретарі                             Меріковій Д.В.,

             за участю:

 представника позивача                Шиян Т.О.,

 відповідача                        ОСОБА_2

 представника третьої особи          ОСОБА_4

 представника  третьої особи         ОСОБА_3

розглянувши   у   відкритому    судовому   засіданні    у   м.   Миколаєві    цивільну  справу

за апеляційною скаргою

      ОСОБА_1

на   рішення    Центрального   районного    суду     м.  Миколаєва    від  6  травня 2010 року  

за  позовами

адміністрації     Центрального    району  виконкому   Миколаївської    міської    ради,  третя    особа   ОСОБА_1      до      ОСОБА_2  

про знесення самочинного будівництва

 та    ОСОБА_2    до      Миколаївської    міської    ради

про визнання права власності на самочинне будівництво,

В С Т А Н О В И Л А:

             У вересні 2008 р. адміністрація Центрального району виконкому Миколаївської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_2. про зобов’язання останньої знести самовільну прибудову розміром 2,35 Х 1,84 м. до квартири АДРЕСА_1, у дворі загального користування.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що нежитлова прибудова збудована без відповідних дозволів, в тому числі і щодо розміщення на земельній ділянці та з порушеннями пожежних і санітарних норм. Крім того, внаслідок прибудови зменшився рівень освітлення та підвищилась вологість в суміжній квартирі № 11цього будинку власницею якої є  ОСОБА_1

    У жовтні 2008 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до Миколаївської міської ради

про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

           ОСОБА_2 зазначила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 Вона самовільно здійснила будівництво нежилої прибудови сіней літ. В3 - 1, площею забудови 4,3 кв.м., загальною площею – 4,1 кв. м. до вказаної квартири та здійснила внутрішнє її перепланування.

             Посилаючись на те, що після завершення будівництва нею отримані узгодження відповідних міських служб та сусіди не заперечують проти оформлення самозабудови,  позивач просила визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2009 р. цивільні справи об’єднанні в одне провадження.

            Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва  від 6 травня 2010 р. у задоволенні  позовів адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради та ОСОБА_2. відмовлено.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позову адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення її житлових прав.

    Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Із матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2007 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 24-26).

Власником суміжної квартири № 11 в цьому ж будинку є ОСОБА_1 (а.с.90-92).

Вказані квартири розташовані на першому поверсі двохповерхового будинку.

Відповідно до рішення № 306 виконкому Миколаївської міськради від 17 лютого 1956 року земельна ділянка, де розташовані квартири ОСОБА_2. і ОСОБА_1 зареєстрована за землекористувачами кварталу вулиці Потьомкінської м. Миколаєва і виділена для обслуговування будинку (а.с.137).

У 2007 році ОСОБА_2  без отримання дозволу здійснила будівництво нежилої прибудови  - сіней літ. В3 – 1 (2,35 х 1,84), площею забудови 4,3 кв.м., загальною площею – 4,1 кв. м. до квартири та внутрішнє її перепланувала (а.с.27-32).

Згідно із висновком судової будівельно – технічної експертизи № 120-1628 від 26.10.2009 р.  відхилень від вимог будівельних норм і правил ДБН 360-92 ** при будівництві спірної нежитлової самовільно збудованої прибудови не встановлено.

У червні 2007 р. ОСОБА_2 отримала погодження можливості оформлення права власності на самочинну прибудову з головним архітектором міста, Державною санітарною службою Центрального району м. Миколаєва і Головним управлінням МНС в Миколаївській області (а.с.33-34).

За таких обставин,  спірна забудова, яку здійснила ОСОБА_2 відповідає встановленим законом нормам та стандартам, а доказів, що спірна прибудова порушує права ОСОБА_1  суду не надано.

Тому висновок суду про порушення прав ОСОБА_1 є передчасним, однак не впливає на остаточні висновки суду  при вирішенні спору.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для знесення спірної прибудови, зазначивши при цьому, що не виключається можливість, при наявності достатніх підстав, для звернення з позовом зацікавлених осіб про проведення  її перебудови.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо знесення виступу спірної прибудови з торцевої частини стіни квартири ОСОБА_2. шириною 0,31 м та довжиною 1,84 м. та переобладнання дверей, що було б достатнім для усунення порушених прав апелянта, колегія не може прийняти до уваги, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялись.

 Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва  від 6 травня 2010 року  залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

    Головуюча

    Судді