ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"05" вересня 2006 р. | Справа № 14/98-06-2707А |
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Петрової О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Громова О.А. за довіреністю від 06.04.2006р. №13-720
від відповідача: Тіхонов Р.І. за довіреністю від 15.09.2005р. №406
розглянувши апеляційну скаргу Одеської залізниці
на постанову господарського суду Одеської області від 17 травня 2006 року
у справі № 14/98-06-2707А
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області
до Одеської залізниці
про стягнення 273851,94 грн.
В С Т А Н О В И В:
Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про стягнення з Одеської залізниці 273851,94 грн., з яких 91283,98 грн. сума необґрунтовано одержаної виручки, 182567,96 грн. сума штрафних санкцій.
Постановою господарського суду Одеської області від 17.05.2006р. у справі №14/98-06-2707А (суддя Горячук Н.О.) позов Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області задоволений повністю.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що аналіз вимог діючого законодавства, зокрема, ст.ст.2,4,9 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, ст.5, ч.14 ст.1, ч.2 ст.14 Закону України „Про зв’язок”, ч.2 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) від 25.12.19996р. №1548, а також положень Наказу Державного комітету зв’язку і інформатизації України від 07.06.2002р. №120 „Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку і тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” свідчить про обґрунтованість позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області.
Відповідач із постановленим рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог, з посиланням при цьому на неповне і невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також на те, що судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини справи.
У письмових запереченнях від 01.09.2006р. за вх.№1706-Д1 позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Одеської залізниці, з посиланням при цьому на правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а також на відсутність пропущення строків застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки перевірка здійснювалась позивачем 30.08.2005р., а позов надісланий до суду 06.12.2006р. Окрім того, позивач посилається на п.1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №298/519 від 03.12.2001р. і зареєстрованої в Мінюсті України 18.12.2001р. за №1047/6238, згідно з яким, підставою для економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктом господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ним чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються.
На підставі ч.2 ст.150 КАС України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.09.2006р.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України, у судовому засіданні 05.09.2006р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а складання повного тексту відкладене до 08.09.2006р.
Дослідивши обставини та матеріали справи, перевіривши правильність застування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке:
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) встановлено, що тарифи на основні послуги електрозв’язку, які надаються на території України, та послуги міжнародного зв’язку встановлюються Держком зв’язком за погодженням з Мінекономіки.
Наказом Державного комітету зв’язку інформатизації України від 07.06.2002р. №120 „Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку та тарифів на виплату держаних пенсій та грошової допомоги” затверджені граничні тарифи на основні послуги зв’язку, в тому числі на послуги міжміського телефонного зв’язку, що надаються у межах України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, у серпні 2005 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області проведено вибіркову перевірку Дистанції сигналізації та зв’язку Одеса-Сортувальна Одеської залізниці щодо формування і застосування тарифів на послуги зв’язку.
В процесі проведення цієї перевірки встановлено, що в порушення вимог Наказу Державного комітету зв’язку і інформатизації України від 07.06.2002р. №120 „Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку і тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги” і п.5 Ліцензії Державного комітету зв’язку та інформатизації України на здійснення діяльності в галузі зв’язку на території України, Дистанція сигналізації та зв’язку Одеса-Сортувальна Одеської залізниці з січня 2003р. по грудень 2004р. при розрахунках зі сторонніми підприємствами і організаціями за користування основними телефонними апаратами, підключеними до окремої лінії, необґрунтовано стягувала з абонентів плату за домовленістю як за щоденні міжміські розмови в робочі дні в межах України протягом 5 або 15 хвилин, надання яких фактично не було зафіксовано у зв’язку з відсутністю тарифікації розмов, тобто включала у вартість послуг, тарифи на які регулюються, фактично не надані послуги.
Разом з тим, перевіркою встановлено, що в порушення розділу 8 статті 2 позиції 11 Граничних тарифів на основні послуги електрозв’язку і тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги, затверджених Наказом Державного комітету зв’язку і інформатизації України від 07.06.2002р. №120, Дистанція сигналізації та зв’язку Одеса-Сортувальна Одеської залізниці з січня 2003р. по грудень 2004 року при розрахунках з ТОВ „Одеський припортовий завод” за користування 3-мя парами проводів для організації прямого зв’язку в сільській місцевості між двома кінцевими пунктами в зоні дії різних АТС стягувала плату в розмірі 90 грн. (з ПДВ) замість 45 грн. (з ПДВ), тобто, без застосування коефіцієнту зменшення 0,5.
За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області складений акт від 30.08.2005р. №000779, згідно з яким, за включення у вартість послуг, тарифи на які регулюються фактично не наданих послуг в період з 01.01.2003р. по 01.01.2005р. Дистанція сигналізації та зв’язку Одеса-Сортувальна Одеської залізниці отримала 88043,98 грн. необґрунтованої виручки, а за порушення розділу 8 статті 2 позиції 11 Граничних тарифів в період з січня 2003р. по грудень 2004р. отримала 3240 грн. необґрунтованої виручки.
Відповідно до ст.14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Згідно із ч.2 п.1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерством фінансів України №298/519 від 03.12.2001р. та зареєстрованої в Мінюсті України 18.12.2001р. за №1047/6238, включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт) є порушенням порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції.
При цьому, відповідно до п.1.6. означеної Інструкції, необґрунтовано одержані суб’єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного конторою за цінами.
26.09.2005р. за результатами проведеної перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області прийняте рішення №509, яким встановлено, що Дистанцією сигналізації та зв’язку Одеса-Сортувальна Одеської залізниці порушені вимоги Наказу Державного комітету зв’язку інформатизації України від 07.06.2002р. №120, і на підставі ст.14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” вирішено вилучити у Одеській залізниці в доход державного бюджету 91283,98 грн. та стягнути штраф в сумі 182567,96 грн.
Означене рішення разом із претензію від 26.09.2005р. №13-2067 направлені Одеській залізниці поштою з повідомленням про вручення.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що Дистанцією сигналізації та зв’язку Одеса-Сортувальна Одеської залізниці допущені порушення державної дисципліни цін, а тому позивачем правомірно прийняте рішення про вилучення в доход державного бюджету суми необґрунтовано одержаної виручки і стягнення штрафу.
Але, матеріалами справи також встановлено, що означені порушення державної дисципліни цін допущені відповідачем у період з 01.01.2003р. по грудень 2004р.
З 1 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, глава 28 якого містить правові норми щодо адміністративно господарських санкцій. Так, відповідно до ч.1 ст.238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацією його наслідків. При цьому, відповідно до ч.1 ст.239 ГК України, вилучення прибутку (доходу) та адміністративно-господарський штраф є одними із видів адміністративно-господарських санкцій, що можуть застосовуватися до суб’єктів господарювання. Разом з тим, вимогами ч.1 ст.250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, порушення державної дисципліни цін допущені відповідачем у період з 01.01.2003р. по грудень 2004р., а адміністративно-господарські санкції застосовані позивачем до відповідача 26.09.2005р., тобто, до порушень, які допущені відповідачем у період з 01.01.2003р. по 26.09.2004р. позивач пропустив встановлений законом строк для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на встановлені обставини, апеляційним господарським судом здійснений перерахунок адміністративно-господарських санкцій, що застосовані до відповідача, згідно з яким, сума отриманої відповідачем виручки становить 8613,6 грн., в тому числі в результаті необґрунтованого стягнення плати за міжміський зв’язок - 8208,6грн., в результаті завищення плати за користування прямим зв’язком - 405 грн., а відповідно до ст.14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, сума штрафу становить 17227,2 грн. (8613,6 грн.х2).
Таким чином судом першої інстанції при вирішенні даного спору помилково не застосовані положення ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін, а тому на підставі п.1 ч.1 ст.201 КАС України оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити і позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області задовольнити частково, а саме стягнути з Одеської залізниці 8613,6 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 17227,2 грн. штрафу.
Доводи позивача, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні про те, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області не пропущені строки застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем пропущений саме річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача, який відповідно до вимог ст.250 ГК України обчислюється з дня порушення відповідачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Посилання позивача на п.1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №298/519 від 03.12.2001р. і зареєстрованої в Мінюсті України 18.12.2001р. за №1047/6238 не спростовують правові положення ст.250 ГК України.
На підставі ст.94 КАС України компенсувати за рахунок Державного бюджету України витрати відповідача сплаті державного мита за розгляд даної апеляційної скарги в сумі 129, 28 грн.
Керуючись п.2 ч.1 ст.198, п.1ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.
2.Постанову господарського суду Одеської області від 17 травня 2006 року у справі №14/98-06-2707А змінити, виклавши резолютивну частину цієї постанови в наступній редакції:
„Позов Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області задовольнити частково.
Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801, код 01071315) в доход державного бюджету (код 23030300 на р/р 31114106600008 Управління Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код 23213460) 8613,6 грн.
Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801, код 01071315) в доход державного бюджету (код 23030300 на р/р 31114106600008 Управління Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код 23213460) 17227,2 грн.
В задоволенні іншої чистини позовних вимог відмовити.”
3.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008 Управління Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, символ звітності банку 095, КБК 22090200) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801, код 01071315) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 28 коп.
4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови у повному обсязі, тобто з 08.09.2006р.
Суддя-доповідач | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |