ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.09.2006 року Справа № 18/89пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача Островський В.А., паспорт ЕК 806031,
виданий Ленінським РВ УМВС України в
Луганській області, від 17.04.98, ліквідатор
ВАТ „Луганський завод „Восход”;
Синяпкин О.В., довіреність №19/5-1,
від 19.05.06, представник за довіреністю;
від відповідача Крилова Л.Б., довіреність №б/н, від
10.05.06, представник за довіреністю;
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.04.2006
по справі № 18/89пд (суддя Корнієнко В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Луганський завод „Восход”, м.Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Фабрика „Труд”, м.Луганськ
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство „Луганський завод „Восход", м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд", м.Луганськ про визнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2006 позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд", м.Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення та прийняти нове.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.05.2006 відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2006 по справі №18/89пд призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.-суддя - головуючий, Медуниця О.Є. - суддя, Парамонова Т.Ф.- суддя.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2006 по справі №18/89пд у зв"язку з відпусткою судді Парамонової Т.Ф. її виключено із складу колегії суддів та включено суддю Семендяєву І.В.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2006 по справі №18/89пд у зв"язку з відпусткою судді Семендяєвої І.В. її виключено із складу колегії суддів та включено суддю Бойченка К.І.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.06 у справі №18/89пд для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд” на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.06 у справі №18/89пд здійснено заміну у складі колегії. Виключено зі складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги суддю Баннову Т.М., введено до складу суддю Семендяєву І.В.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх доводів та заперечень.
Частина ІІ ст.34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарським судом Луганської області встановлено, що 15.04.02 між позивачем і відповідачем укладений договір купівлі - продажу, за яким позивач передав, а відповідач купив 14/100 частки виробничих приміщень загальною площею 2380,3 м, розташовані у м.Луганську, вул.Руднєва, 123.
Згідно даного договору предмет купівлі –продажу складається із будівлі цеху іграшок (літ.5.1.) загальною площею 1540,1 м2 та будівлі складу метала (літ.101-1) загальною площею 840,0 м2 .
Пунктом 3 договору визначена вартість об”єкту купівлі –продажу в розмірі 84113 гривень.
Пунктом 4 договору сторони встановили, що розрахунок між сторонами проведений до укладення даного договору вказаної суми шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.
15.04.02 сторони склали акт приймання –передачі будівлі цеху іграшок та будівлі металевого складу.
Правовідносини сторін за даним договором регулюються нормами Цивільного кодексу УРСР (1963р.), який діяв на дату укладення даного договору та приписами ЦК України (2003р.), який діє на цей час.
Згідно приписів ст.48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) угода повинна відповідати нормам чинного законодавства.
За правилами ст.48 ЦК УРСР угода може бути визнана недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.
Як свідчать матеріали справи, позивач на день укладення даного договору є платником податків і за наданими позивачем документами на день укладення договору все майно позивача знаходилося в податковій заставі.
Податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податків податкової заборгованості запроваджено Указом президента України від 04.03.98 №167/98 „Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Указ №167/98), статтею 2 якого було встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства, визначеного у встановленому порядку казенним підприємством.
За правилами цієї статті податкова застава не потребувала письмового оформлення; у триденний строк від дня виникнення податкової застави орган державної податкової служби повинен був письмово повідомити платника податків про податкову заставу належного йому майна та майнових прав та внести ці дані до державного реєстру застав.
Згідно з витягом про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна податкова застава рухомого майна та майнових прав підприємства позивача виникла 20.12.99 за №96884 (т.1,арк. справи 21,31).
Згідно п.п. 8.6.1. п. 8-6 ст.8 Закону України від 21.12.00 №2181-ІІІ (далі –Закон України №2181-ІІІ) „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, може здійснювати їх продаж лише з письмового узгодження цього питання з податковим органом.
Сторонами не надано доказів узгодження з податковим органом питання з продажу відповідачу 14/100 частин виробничих будівель за договором купівлі –продажу від 15.04.02.
Позивачем надані докази вручення податковим органом відповідно до приписів Закону України від 21.12.00 №2181 –ІІІ „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181) повідомлень про наявність у позивача податкового боргу станом на 18.12.01 та на 27.03.02 (т.2, арк. справи 11,12).
Таким чином, судова колегія вважає, що факт укладення договору купівлі –продажу від 15.04.02 в порушення норм чинного законодавства, а саме Указу Президента України №167/98 від 04.03.98 та Закону України №2181-ІІІ від 21.12.00 позивачем доведений.
Посилання заявника апеляційної скарги на рішення Конституційного суду України від 24.03.05 за №2-рп/2005 про визнання неконституційним підпункту 8.2.2. пункту 8.2 ст.8 Закону №2181, судова колегія також вважає необгрунтованим, оскільки дане рішення Конституційного суду України відповідно до п.4 резолютивної частини втратив чинність п.п. 8.2.2. п.8.2 ст.8 Закону №2181 з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.
Таким чином, на дату укладення спірного договору дане рішення Конституційного суду свою дію не розповсюджує.
На підставі вищевикладеного судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що договір купівлі –продажу від 15.04.02 укладений сторонами по справі всупереч вимогам Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР визнав його недійсним.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги в частині застосування строків позовної давності судова колегія вважає наступне.
Стаття 71 ЦК УРСР і ст. 257 ЦК України строк позовної давності встановлений 3 роки з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Статтею 80 ЦК УРСР та ст.267 ЦК України передбачено право суду при поважності причин пропущення позовної давності відновлювати строк позовної давності для захисту порушеного права.
Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Як вбачається із матеріалів справи сторони не надавали господарському суду заяви про застосування позовної давності.
Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції надав клопотання про відновлення строку позовної давності за його вимогами, оскільки відповідач в апеляційній скарзі ставить питання про застосування строку позовної давності.
Судова колегія вважає необхідним задовольнити дане клопотання позивача враховуючи нижчевикладене.
Відносно підприємства позивача господарським судом Луганської області у 2004 році порушено справу про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.03.04 по справі №11/18б про банкрутство підприємства позивача введена процедура розпорядження майном ВАТ „Луганський завод Восход” і призначений розпорядник майна.
Виходячи з приписів Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на розпорядника майна покладені відповідні обов”язки, щодо встановлення, обліку, розшуку та розпорядження майном боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, керівник підприємства позивача не надав своєчасно розпоряднику майна документи необхідні для виконання останнім своїх обов”язків, що і стало підставою пропуску строку позовної давності за посиланням представника позивача, і цей факт підтверджений матеріалами справи.
Судова колегія вважає, що строк по даній справі пропущений з поважних причин і порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Судова колегія також вважає, що оскільки відповідачем не надано документів, підтверджуючих перерахування вартості предмету купівлі –продажу за даним договором, господарський суд обгрунтовано не провів двосторонню реституцію.
Надані відповідачем платіжні документи (т.2 арк. справи 40,41) не можуть служити доказом оплати по договору купівлі –продажу від 15.04.02, оскільки в цих документах відсутні дані про спірний договір і про предмет даного договору.
Заявлене позивачем клопотання про залучення податкової інспекції Артемівського району м.Луганська до справи судовою колегією Луганського апеляційного господарського суду відхиляється, оскільки позивачем не визначено, у якості кого залучати податковий орган у даній справі і не визначив порушення її інтересів.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2006 по справі №18/89пд ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст.49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика „Труд", м.Луганськ.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика
„Труд", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2006 по справі №18/89пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2006 по справі №18/89пд залишити без змін.
Відповідно ч. З, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С.Єжова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя І.В.Семендяєва