Справа № 2-330

                                                                                                                   2010 р.

j

                       Р   І    Ш   Е   Н   Н   Я

                                                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

1.    листопада  2010  року

      Дубенський  міськрайонний  суд  Рівненської  області

В  особі  головуючого  судді                                       Стадійчука  А.О.

               при  секретарі                                                 Лаврик  О.В..

               представника  позивача адвоката                 ОСОБА_1

               розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Дубно  справу  за  позовом        ОСОБА_2  до  ОСОБА_3 про стягнення позики та відшкодування моральної шкоди,

                                                        В С Т А Н О В И В :

              23 грудня 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом де вказує,  що 23 грудня 2008 року вона позичила ОСОБА_3 2664 долари США, про що свідчить боргова розписка, написана відповідачкою власноручно.  

               17 серпня 2009 року вона направила відповідачці вимогу, щоб та в місячний термін з моменту отримання вимоги, повернула їй кошти в сумі 2664 долари США, згідно боргової розписки.

                В добровільному порядку ОСОБА_3 не бажає повертати їй борг, а тому вона змушена звертатися за допомогою в суд.

                Просить стягнути з відповідачки на її користь суму боргу в розмірі  еквівалентну 2664 доларам США  та моральні збитки в розмірі 1600 грн.

                В суді ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила,  що 25 грудня 2008 року вона уклала кредитний договір №490127727 з ЗАТ «Альфа-Банк».  Банк надав їй кредит в сумі 2001,84 доларів США, а вона зобов’язувалася своєчасно та в повному обсязі  виплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 35% річних.  Кредит вона брала не для себе, а для  ОСОБА_3, оскільки відповідачка не могла на себе узяти кредит. Кредитну картку в банку отримала ОСОБА_3, яка розпоряджалася кредитними коштами та своєчасно зобов’язалася погашати кредит та сплачувати проценти.

                ОСОБА_3 написала їй боргову розписку, що отримала у неї вказані кошти.

                На даний час у неї перед банком утворилася заборгованість по сплаті кредиту, не сплачуються проценти за користуванням кредитом, а також утворилася пеня.  Згідно довідки Банку, станом на 10.11.2010року заборгованість по кредиту складає 3783,91 доларів США.  Заборгованість утворилась із-за того,  що відповідачка не сплачувала ні проценти за користування кредитом ні самого кредиту, не виконувала взяті на себе зобов’язання перед нею.

               Просить стягнути з відповідачки на її користь суму боргу та моральну шкоду.

               Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала та пояснила,  що дійсно ОСОБА_2  уклала з  «Альфа-Банк» кредитний договір по її просьбі. Кошти банк перерахував на кредитну картку ОСОБА_2, яку остання віддала їй і вона розпорядилася кредитними коштами. При отриманні кредиту вона пообіцяла ОСОБА_2, що своєчасно буде сплачувати кредит та проценти за користування кредитом.

               Вона власноручно написала ОСОБА_2 розписку, що позичила у неї  2664 долари США по кредитному договору і зобов’язалася  сплачувати проценти та кредит. Але так як у неї не було коштів то вона не сплачувала ні кредит ні проценти за користування кредитом.  Від ОСОБА_2 вона отримала ті кошти які зазначені у борговій розписці.

               Суд вислухавши доводи позивача та його представника,  пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов в частині стягнення боргу підлягає до задоволення,  а в частині стягнення моральної шкоди – є безпідставним.

               Судом встановлено, що 23.12.2008 року, відповідачка – ОСОБА_3 написала власноручно розписку, що вона позичила у ОСОБА_2 2664 долари  США, які зняла особисто по картці яку отримала в «Альфа-Банку» (а.с.5,35).

               17 серпня 2009 року позивачка направила вимогу відповідачеві про повернення позичених у неї коштів протягом 30 днів (а.с.7), але відповідачка дану вимогу не виконала,  чим порушила вимоги ч.2 ст.1049 ЦК України, де вказано,  що якщо договором невстановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги,  позика має бути повернене позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

                В суді відповідачка не заперечувала той факт, що вона особисто отримала кошти з кредитної картки, по кредитному договору №490127727, який був укладений між «Альфа-Банк» та ОСОБА_2  Вона зобов’язувалася сплачувати суму кредиту та проценти за користування кредитом, яким вона користувалася.  Розписку вона писала власноручно і кошти згідно розписки отримала.

                Відповідно до ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Вимоги даної норми закону сторонами були виконані.

                Як зазначає ч.2 ст.1048 ЦК України, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує  передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.   Позивачем представлена розписка яку власноручно написала відповідачка про отримання грошей.

                Суд прийшов до висновку, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача суму боргу відповідно до розписки, в національній валюті еквівалентну  2664 доларам  США.

                Відповідно до довідки Дубенського відділення Державного ощадного банку України, станом на 11 листопада  2010 року курс Національного банку України становив – 100 доларів США   =  793,27 грн. 2664 долари США  х  793,27 грн. = 21 132 грн. 71 коп., сума позову яка підлягає стягненню з відповідача.

                 Що стосується позову в частині стягнення моральної шкоди з відповідача за несвоєчасне повернення грошових коштів, то він є безпідставним.  Позивач ОСОБА_2 оформляючи договір кредиту і позичаючи кошти ОСОБА_3, діяла на свій страх і риск, повинна була передбачати наслідки несвоєчасного повернення боргу.  А тому моральна шкода не підлягає стягненню.                                                              

                 Керуючись ст.ст. 10,57,60,81,212,213,214,215,218  ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047,  1050 ЦК України,   суд

                                                           Р   І   Ш   И   В :

                Позов  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3 про стягнення позики та відшкодування моральної шкоди  -   задоволити частково.

                Стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2 21132 грн. 71 коп.  суму боргу, 230 грн. витрат по сплаті державного мита та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення, а всього стягнути 21 482 (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят два) грн. 71 коп.

                ОСОБА_2 в  частині позовних вимог  про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3  -  відмовити, за безпідставністю позовних відмовити.

                 Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду рівненської області протягом 10 днів з моменту його проголошення або в цей же строк з моменту отримання копії рішення через Дубенський міськрайонний  суд.

                                                      Суддя: