Справа № 2-4256/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    08 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді Попової О.М.,

при секретарі Ждановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, де просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по заробітній платні за час вимушеного прогулу та затримки власником  виконання рішення про поновлення на роботі з урахуванням індексу інфляції в сумі 16352,09 грн.

В обґрунтування свого позову позивач вказав наступне.

З 28 вересня 1993 року позивач працював, за трудовим контрактом, на посаді директора у товаристві з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай» м. Луганськ. 14 березня 2008 року були проведені збори учасників товариства, на якому було прийнято рішення про звільнення його з займаної посади на підставі, п. 2 ст. 41 КЗпП України, «за дії, що призвели за собою втрату довіри зі сторони власника».

Вважаючи дане звільнення незаконним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. 05 серпня 2009 року Ленінським районним судом було винесено Рішення у справі №П-3595 від 05.08.09 року яким визнано його звільнення неправомірним та поновлення на посаді директора Товариства. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області у справі №22-ц-3595\09 від 09.11.2009 р., та Ухвалою Верховного суду України від 18.03.2010 р. вказане рішення залишено без змін. Питання щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у позові позивачем не ставились, та судом не вирішувались.

Рішення Ленінського районного суду у справі №П-3595 від 05.08.09 року до сьогоднішнього дня не виконано, на посаді позивача фактично не поновлено, заробітна плата не сплачується.

Відповідно ст. 236 КЗпП у випадку затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, що розглядав спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить постанову про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Фактично остання заробітна плата отримана позивачем за серпень 2008 р. у сумі 600 грн. 00 копійок. Починаючи з вересня 2008 року по дійсний час відповідач заборгував позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу та затримки власником виконання рішення про поновлення на роботі на загальну суму 16352,09 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 05 серпня 2009 року, яке ухвалою апеляційного суду Луганської області від 09 листопада 2009 року залишено без змін, позивача, ОСОБА_1, поновлено на посаді директора ТОВ „Фірма Сілай".

На виконання зазначеного рішення суду наказом ТОВ „Фірма Сілай" № 1-к від 09 листопада 2009 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді. Після поновлення ОСОБА_1 на посаді на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма Сілай» від 25 лютого 2009 року, а саме пункту 3 по третьому питанню порядку денного, ОСОБА_1 був звільнений з посади директора ТОВ „Фірма Сілай" за пунктом 1 статі 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Наказ ТОВ „Фірма Сілай" № 1-к від 09 листопада 2009 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора, а також про його звільнення з посади директора ТОВ ..Фірма Сілай" за пунктом 1 статі 40 КЗпП у цей же день був направлений ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення, посвідченого відділенням зв’язку 09 листопада 2009 року, фіскальним чеком УАППЗ «Укрпошта» від 09 листопада 2009 року.

За таких обставин твердження позивача про невиконання відповідачем рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05 серпня 2009 року про поновлення позивача на посаді директора ТОВ «Фірма Сілай» не відповідає фактичним обставинам справи і спростовуються доданими до заперечення документами.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки. Враховуючи, що рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05 серпня 2009 року виконано відповідачем, у позивача відсутні підстави для вимоги про виплату йому середнього заробітку за час затримки на підставі статті 236 КЗпП України.

Як витікає із змісту додатку до позовної заяви ОСОБА_1, зазначена позовна заява містить розрахунок за час вимушеного прогулу (пункт 2 додатку) та розрахунок заробітної плати за затримку власником виконання рішення про поновлення на роботі (пункт 3 додатку). Фактично до позовної заяви наведені у додатку до позову розрахунки позивачем не надані, а надані зовсім інші розрахунки, а саме (мовою оригіналу): задолженность по заработной плате за период с 01.08.2009г до 01.07.2010г с учетом индекса инфляции; Компенсация за вьнужденные прогулы за период с 01.09.08г. до 01.08.09г. с учетом индекса инфляции.

Натомість, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу   провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення працівника з роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів або годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, -календарних днів, що мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактичне відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Між тим, жоден з наданих до позовної заяви розрахунків не відповідає Порядкд обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Окрім того, розрахунки містять показники невідомого змісту та джерела їх походження.

Надалі, як витікає із змісту позовної заяви ОСОБА_1, правовою підставою позову є положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частин;: доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрата частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи : організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Суш компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Обчислення суми компенсації здійснюється у відповідності із Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрі» України № 159 від 21 лютого 2001 року в редакції постанови Кабінету Міністрів Україні від 31 березня 2003 р. № 430. Відповідно до пункту 4 даного Порядку компенсація обраховується шляхом множення суми заборгованості на індекс споживчих цін за період затримки виплати заборгованої суми. Індекс споживчих цін визначається шляхом множення місячних індексів інфляції за цей період часу.

Натомість жоден з наданих до позовної заяви розрахунків не відповідай зазначеному Порядку проведення компенсації.

Наступною правовою підставою позову ОСОБА_1 є положення Закону Україні «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону індексація - це встановлений законами та   іншими   нормативно-правовими   актами   України   механізм   підвищення   грошових  доходів   громадян,   що   дає   можливість   частково   або   повністю   відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможної громадян.

Підставами для проведення індексації є перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін починається за місцем, у якому індекс споживчих цін перевищив зазначений поріг індексації. Позивачем не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який  установлюється в розмірі 101 відсотка. Тому представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Позивач пред’являє виключно вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач був понов ленний на роботі наказом №1-к від 09.11.2009 року та цим же наказом звільнений у той же день. Наказ про звільнення позивачем не оспорював ся, тому суд не може вийти за межи позовних вимог та стягнути заборгованість за межами періоду з дня звільнення – 14.03.2008 року по 09.11.2009 року.

У задоволенні інших вимог слід відмовити, що не позбавляє позивача права звернутися до суду на інших підставах – зокрема, ст. 49-2, 117 КЗпП.

Задовольнити позов частково, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2008 року по 09.11.2009 року в сумі 8549,45 грн., оскільки позивач, як він сам стверджує отримував зарплату по серпень 2008 року включно.

На підставі ст.ст. 233, 235, 236 КЗпП,  керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, СУД,

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Сілай» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2008 року по 09 листопада 2009 року в сумі 8549,45 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Головуючий:                                                      Попова О.М.