Справа № 2-4105/09 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого судді Попової О.М.,
при секретарі Ждановій Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення в житлове приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Виконавчий комітет Ленінської районної у м. Луганську Ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, де просить суд всилити її, разом з неповнолітнім сином у однокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 17 кв.м., загальною площею 25 кв.м. та стягнути з відповідача на її користь судові витрати за сплату державного мита у сумі 8,50 грн. , інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 7,50 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1100 грн.
В обґрунтування свого позову позивачка вказала наступне.
На підставі рішення виконавчого комітету Ленінської у м. Луганську районної Ради відповідач є наймачем однокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 житловою площею 17 кв.м., загальною площею 25 кв.м. Разом з наймачем як його дружина з 26 жовтня 2000 року була зареєстрована та постійно мешкає позивачка та їх син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
28 листопада 2006 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, після чого відповідач у червні 2007 року, скориставшись відсутністю позивачки та сина, замінив на вхідних дверях замок, тим самим перешкоджаючи їй з малолітньою дитиною у користуванні своєю житловою площею. Такі свої дії відповідач пояснює утворенням ним нової сім’ї та наявністю при цьому лише однієї житлової кімнати.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом до відповідачки, в обґрунтування вказав, що в квітні 1989 року йому був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1. 07.03.1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом РАГСу Ленінського району м. Луганська. З 26.10.2000 року у вказаній квартирі прописана ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_2.
31.10.2003 року Ленінським районним судом м. Луганська було винесено рішення, згідно з яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано. Фактично з цього моменту відповідачка виїхала з вказаної квартири разом з ОСОБА_2
Наскільки йому відомо з того часу відповідачка постійно мешкала, разом з іншим чоловіком у гуртожитку для медпрацівників, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Впродовж всього часу за який відповідачка не мешкала у вказаній квартирі він самостійно сплачував комунальні послуги.
Таким чином ОСОБА_1 не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 понад встановлені строки і тому відповідач просив визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за вказаною адресою.
В судовому засіданні відповідач та його представник проти первісних позовних вимог заперечували з вищезазначених підстав, підтримали зустрічний позов.
В судовому засіданні представник позивачки зустрічний позов не визнав, оскільки він є необґрунтованим, суперечить фактичним обставинам справи, не підтверджується ніякими доказами.
Представник третьої особи – виконавчого комітету Ленінської районної у м.Луганську ради як орган опіки та піклування в судовому засіданні надав відзиви на обидва позови, в яких зазначив, що згідно ст. 47 Конституції України, Декларації прав дитини від 20.11.1959р., Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ст.ст. 7, 10, 177 Сімейного Кодексу України, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" вважає, що ситуація, що склалась, порушує права малолітньої дитини на користування жилим приміщенням, а також створюється загроза правам дитини на особисте та сімейне життя, нормальний розвиток в достатнього рівня соціальних умовах у складі сім'ї, які закріплені та гарантовані зазначеними нормативними актами.
Так, згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканість житла. При цьому визначено, що дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Законом України «Про охорону дитинства», а саме ст.18 визначено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Держава забезпечує право дитини на проживання в таких умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Орган опіки та піклування при здійсненні контролю за додержанням батьками або особами, які їх заміняють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень вважає доцільним задовольнити первісний позов з метою дотримання та запобігання порушенню прав дитини на житло, а у задоволенні зустрічного позову – відмовити..
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення в житлове приміщення підлягають задоволенню, а зустрічний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї. відповідно до ст.65 ЖКУ наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської у м.Луганську районної Ради відповідач є наймачем однокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 житловою площею 17 кв.м., загальною площею 25 кв.м. Разом з наймачем як його дружина з 26 жовтня 2000 року була зареєстрована та постійно мешкає позивачка та їх син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (шлюб між сторонами був зареєстрований 07.03.1998 р.).
Рішенням Ленінського районного суду від 31.10.2003 р. шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, свідоцтво про розірвання шлюбу отримано 28 листопада 2006 року. Після розірвання шлюбу неповнолітній син сторін ОСОБА_2 залишився проживати з матір’ю, що, зокрема, підтверджується фактом отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 аліментів на утримання сина. Таким чином, на думку суду, місце проживання дитини згідно ст.160 СК України визначено за згодою батьків – з матір’ю.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 не заперечував ту обставину, що він дійсно замінив на вхідних дверях замок, та проживає у спірній квартирі з іншою сім’єю. Тому суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_3 тим самим дійсно перешкоджає ОСОБА_1 з малолітньою дитиною користуватися житловою площею.
При цьому право неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на користування житловою площею позивачем за зустрічним позовом не оспорюється та під сумнів не ставиться.
За таких обставин суд вважає поважними причини відсутності позивачки ОСОБА_1 у спірній квартирі понад шість місяців, отже право користування житловою площею за нею зберігається. Доводи відповідача про проживання позивачки тривалий час у гуртожитку для медпрацівників судом до уваги не приймаються, оскільки гуртожиток призначений для тимчасового проживання, позивачка не була там зареєстрована і права на житлову площу не набула.
Суд також приймає до уваги ту обставину, що у разі задоволення зустрічного позову створиться суттєва загроза правам малолітнього ОСОБА_2 на користування житловим приміщенням, а також на особисте та сімейне життя, оскільки він проживає разом з матір’ю, яка у цьому разі буде позбавлена права на користування житлом у спірній квартирі. Отже, малолітній ОСОБА_2 або буде вимушений проживати окремо від матері у спірній квартирі, або разом з матір’ю, але поза межами спірної квартири, незважаючи на те, що він має право на житлове приміщення у неї, яке ніким не оспорюється.
На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення, та, відповідно, визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Виконавчий комітет Ленінської районної у м. Луганську Ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
На підставі ст.ст. 64, 65, 71, 72 , 191 ЖК України, ст.160 СК України, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, СУД,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення в житлове приміщення задовольнити.
Всилити ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 у однокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 17 кв.м., загальною площею 25 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату державного мита у сумі 8,50 грн., інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 7,50 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 1100 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Виконавчий комітет Ленінської районної у м. Луганську Ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: Попова О.М.