Справа №2-296/2010 р.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                          

19 листопада 2010 року       Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:  

головуючого судді                          Пташкіної А.О.  

при секретарі:                                     Єрьоменко Є.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кам’янобрідського районного суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою усунути перешкоди у здійсненні права користування майном. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що 29.11.2008 року між нею та ОСОБА_3  був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 ѕ частини житлового будинку № 107, з господарськими та побутовими побудовами та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Крім того, ј частина вищевказаного домоволодіння належить відповідачу по праву спадкування за законом. На теперішній час за адресою АДРЕСА_1  разом з відповідачем проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які незаконно займають увесь житловий будинок, користуються належними позивачці ѕ частками в спірному будинку і перешкоджають їй у здійсненні права власності на нерухоме майно, при цьому добровільно звільнити належну їй частину будинку вони відмовляються. У зв’язку із чим позивачка була змушена звернутися до суду з вимогою усунути перешкоди і зобов’язати відповідача надати їй можливість безперешкодно користуватися належними їй ѕ частками житлового будинку № 107 з господарськими та побутовими побудовами та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а також стягнути судові витрати в розмірі 51,00 грн., 337,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення при розгляді справи в розмірі 120,00 гривень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її  представник ОСОБА_8, що діє на підставі довіреності від 20.10.2009 року підтримали позовні вимоги, просили суд  їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст. ст. 10 та 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.    

Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому володіння та користування тією частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

Судом встановлено, що ѕ частки будинку АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 на підставі договору дарування укладеного 29.11.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Л.С.Фесенко (а.с.5). Крім того, даний факт підтверджується витягом з МКП БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.6), витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с.7) та копією технічного паспорту на садибний житловий будинок (а.с.10-12).

Відповідно до довідки наданої  МКП БТІ у 2008 році право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано: ѕ частини за ОСОБА_1 та ј частина за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Луганською держнотконторою від 23.01.2009 року № 3-64 (а.с.29).

На теперішній час за адресою АДРЕСА_1  разом з ОСОБА_2 проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що підтверджується домовою книгою (а.с.8-9) та довідкою голови квартального комітету (а.с.20), які займають увесь житловий будинок, користуються належною ОСОБА_1 ѕ часткою будинку, перешкоджають їй у здійсненні права власності на нерухоме майно, при цьому добровільно звільнити належну їй частину будинку вони відмовляються, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 04.09.2010 року (а.с.80-81).

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1254/23 від 18.08.2010 року розділ в натурі, будівель житлового будинку літери “А-1” з прибудовами та домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому на дві окремі ізольовані квартири в долях ѕ та ј частини, а також в долях максимально наближених до позначених ідеальних частин технічно не можливий без порушення вимог будівельних норм та правил та запропоновано варіант порядку користування  (а.с.53-61).

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, припинення дії, яка порушує право.

За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав користуватись та розпоряджатися спірним будинком.

Як роз'яснено в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно ст. 319 ЦК України  усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності житловий будинок або його частку, користуються ним для особистого проживання та проживання членів сім’ї.

Згідно ст. 155 ЖК України  власника  не може  бути позбавлено права користування жилим  будинком.

За таких обставин, оскільки на праві приватної власності ѕ частини будинку АДРЕСА_1 належить позивачці, а відповідач перешкоджає їй у здійснені права володіння, користування та розпорядження належною їй  частиною будинку, суд вважає, що відповідача необхідно зобов’язати надати можливість безперешкодно користуватися належною позивачці частиною будинку з господарськими та побутовими побудовами і спорудами.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача  на користь позивачки слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 388,45 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення процесу у розмірі 120,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10,11, 16, 319, 358, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 155 ЖК України,   Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 224 - 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.  

Зобов’язати ОСОБА_2 надати можливість безперешкодно користуватися належною ОСОБА_1 ѕ частиною будинку з господарськими та побутовими побудовами і спорудами за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 45 коп. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення процесу у розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                  А.О.Пташкіна