У Х В А Л А

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

    23 листопада 2010 року                             справа №2н-1386/2010

м.Краматорськ

    Суддя Краматорського міського суду Донецької області Марченко Л.М., розглянувши заяву відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ «Укртелеком» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1  заборгованості за телекомунікаційні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

    22.11.2010 року до Краматорського міського суду надійшла заява ВАТ «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ «Укртелеком» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за телекомунікаційні послуги за Договором №55057 від 04.07.2003 року за період з листопада 2009 року по березень 2010 року в сумі 90,92 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 1,46 грн., інфляційних в розмірі 2,35 грн. за період з 21.12.2009 року по 31.08.2010 року, оплачених судового збору в сумі 25,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

    За вказаним видом  вимог відповідно до ст.96 ЦПК України може бути виданий судовий наказ.

    В обґрунтування своїх вимог про стягнення з боржника  інфляційних та трьох процентів річних заявник послався на ст.96 ЦПК України (процесуальне право) та ст.625 ЦК України (матеріальне право).

    Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Вищенаведені три проценти річних є неустойкою у вигляді пені згідно ст.549 ч.3 ЦК України, яка обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, та є прикладом законної неустойки, яка міститься в диспозитивній нормі (ст.625 ЦК України) та застосовується у тому випадку, коли сторони своєю угодою не передбачили іншого розміру неустойки.

    Посилань заявника на «інший закон» матеріального права, яким врегульовано нарахування та стягнення неустойки з боржника, в заяві про видачу судового наказу не зазначено, а також заявником не враховано положення чинного на даний час Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за послуги зв’язку» від 04.02.1999 року.

    Згідно п.5.8  доданого до заяви Договору про надання послуг електрозв’язку №55057 від 04.07.2003 року передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

    Таким чином, заявником заявлено вимоги про сплату неустойки в розмірі іншому ніж встановлено договором, що породжує спір про право.

    Враховуючи те, що з заяви та доданих документів вбачається спір про право, згідно п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України є підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

    Постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині вимог стосовно неустойки є неможливим, оскільки згідно ч.5 ст.100 ЦПК України така ухвала може бути постановлена відносно тих заявлених вимог, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження відповідно до ст.96 ЦПК України.

Одночасно заявнику слід роз’яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.   Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

    Керуючись ст.ст.95,96,99,100 ч.3 п.2,101,293-294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

    Відмовити у прийнятті заяви відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг №4 Донецької філії ВАТ «Укртелеком» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1  заборгованості за телекомунікаційні послуги.

Роз’яснити, що відповідно до ст.101 ч.2 ЦПК України відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.   Відповідно до ст.99 ч.2 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Краматорського

міського суду                             Л.М.Марченко