Справа № 2-а-1817/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 листопада   2010  року      Глухівський міськрайонний  суд Сумської області

в особі  судді                               Моргун О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Глухів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області  про поновлення строку звернення до суду визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити   недоплачену    щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2010 роки як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії  відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-  

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить:  

поновити строк звернення до суду ;

для забезпечення його прав і законних інтересів з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини вийти за межі заявлених ним  вимог в порядку визначеному ст. 11 ч. 2 КАС України ;

застосувати практику Європейського суду з прав людини відповідно до якої пенсії і соціальні виплати визнано власністю в розумінні ст. 1 Першого Протоколу Конвенції та застосувати норму п. 5 ст. 268 ЦК України та не поширювати позовну давність щодо відшкодування шкоди ,завданої прийняттям нормативно правових актів , визнаних незаконними заявлені в порядку ст. 21 КАС України та за ст. 152 Конституції України і ст. 1175 ЦК України ;

з метою сприяння у використанні його права на використання у судовій системі України ефективного правового захисту та з метою не перебирання судами загальної юрисдикції на себе функцій Конституційного Суду України звернутися встановленим порядком до Конституційного Суду України ;

визнати дії відповідача такими що були помилково здійснені без врахування вимог ст. 152 Конституції України , ст. 1175 ЦК України , ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної , додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров»ю та нарахування й виплату в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення , як особі котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

зобов»язати відповідача усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 2007 року по 2010 рік включно;

зобов»зати відповідача виплатити згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 2007 року по 2010 рік включно;

зобов»язати відповідача призначити (встановити) йому як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

Свої позовні вимоги ОСОБА_1  мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії  та перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 9 грудня 1991 року.   

Йому стало відомо, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення, який йому повинно виплачувати управління праці та соціального захисту населення є значно більшим, ніж він фактично отримує.  

У зв’язку з цим у червні 2010 року   він з письмовою заявою звернувся до відповідача, на яку 21.06.2010 року  отримав відповідь про відмову у проведенні перерахунку допомоги на оздоровлення посилаючись на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року №562, а також про державний бюджет України на окремі роки, якими обмежуються розміри виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.  

Згідно з ч.2 ст. 95 Конституції України та ст. 38 Бюджетного кодексу України предметом Закону України про бюджет на конкретний рік є виключно встановлення доходів та видатків держави на потреби. За висновками Конституційного Суду України закон про бюджет України не може вносити зміни, зупиняти дії чинних законів України, а також встановлювати інші (додаткові) правові регулювання відносин, що є предметом інших законів України.    

Згідно зі ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується одноразова щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яка виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення.  

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до  ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Згідно з ч.3 ст. 22 Конституції України  при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Пунктом ч.1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина.  

Тому, у зв’язку з порушенням його законних прав він вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав.    

Відповідач позов не визнав, направивши до суду письмове заперечення зі змісту якого вбачається, що відповідно до статті 48 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі – п»яти мінімальних заробітних плат.  

Ст. 62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Такий порядок і було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 ?ро щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно з вищезазначеною Постановою регламентовані  розміри  щорічної допомоги на оздоровлення учасникам  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії  – 100,00 грн..  

Згідно зі ст. 63 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.  

Відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами від 28.12.2007 р. (в редакції від 01.01.08р.) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

На даний час відсутні інші  нормативні  документи, які передбачають виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від  12.07.05 № 562 для відповідної категорії осіб.    

Конституцією України визначено, що будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України ?ро державний бюджет України". Відповідно до пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону ?ро Державний бюджет України". Таким чином норми, які вводяться Законом ?ро Державний бюджет" діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів.      

На підставі викладеного вище, вважають, що дії управління праці та соціального захисту Глухівської міської ради  є такими, що відповідають чинному законодавству, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.  

Також відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, які встановлені ч.1 ст.100 КАС України.    

В судове засідання позивач не з»явився , від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності , позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з»явився надавши заперечення на адміністративний позов та заяву в якій просить справу розглядати без його участі .

Згідно ст. 122 ч. 1 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

З урахуванням зазначеного положення КАС України та клопотань сторін суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до висновку, що позов підлягає частковому   задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_2     є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії .   Зазначені обставини вбачаються з копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серії НОМЕР_1  від 9 грудня 1991  року, виданого Сумською обласною державною адміністрацією (а.с.12).  

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена одноразова щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.  

При цьому, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічної одноразової допомоги здійснюється виходячи з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.  

Як вбачається з довідки наданої відповідачем (а.с.27 ) згідно порядку визначеного   постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 ?ро щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   ОСОБА_2  було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 100 грн. – 23 листопада 2007 року, за 2008 рік в сумі 100 грн. – 29 січня 2008 року, за 2009 рік в сумі 100  грн. – 27 січня 2009 року, за 2010 рік буде виплачено в листопаді 2010 року.

п. 11 ст. 28 Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

Рішенням Конституційного Суду  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.  

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Таким чином, відповідно до вищезазначеного, станом на 29 січня 2008  року щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу за 2008 рік щорічної допомоги на оздоровлення та зобов’язання відповідача виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за рахунок коштів Державного бюджету України за 2008 рік у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яка встановлена на момент проведення виплат з урахуванням фактично виплаченої суми за 2008 рік   не підлягає задоволенню.  

Суд не вбачає також підстав для захисту та поновлення прав позивача за 2010 рік оскільки згідно довідки відповідача виплата допомоги на оздоровлення в 2010 році буде проведена в листопаді 2010 року і судом не встановлено факту порушень прав позивача в 2010 році.

Відповідно до положень Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік"  установлено з 1 липня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 440 грн.,  з 1 квітня 2009 року – 625 грн.

Розмір виплат щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен був становити у 2007 році  - 2200 грн. (440х5), у 2009 році 3125 грн. (625х5).

Таким чином, сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2009роки становить :  

-за 2007 рік  2100 грн. (2200-100);  

-за 2009 рік  3025 грн. (3125-100);  

У червні 2010  року позивач звернувся з письмовою заявою до управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області  з питання виплати йому допомоги на оздоровлення за 2007-2010 рік, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п»ти мінімальних заробітних плат.  

На заяву він отримав письмову відповідь в якій було вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 (а.с. 15-17).  

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що на час проведення відповідачем виплат у 2007,2009 роках були чинними норми ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд прийшов до висновку про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими.  

При винесенні постанови судом також враховується, що посилання відповідача на те, що обчислення щорічної грошової допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, - є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийнятими до уваги при винесенні постанови, оскільки на період за який пред’явлені позовні вимоги ( крім 2008 року) ці постанови суперечать положенням ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і тому не можуть бути застосовані за нормою ч. 4 ст. 9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

При цьому, слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.  

Відповідно до ст.62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Кабінетом Міністрів України проводиться роз’яснення саме порядку застосування цього Закону. При цьому, Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір виплат.  

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України”  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне  правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Згідно з п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. При цьому, з позовної заяви та відповіді  УПСЗН (а.с. 15-17) вбачається, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався  лише 21.06.2010 року.  

Вимоги позивача щодо визнання   неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області  щодо не нарахування та невиплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки підлягають частковому задоволенню, оскільки нарахування та виплата мали місце, але в значно меншому розмірі, тому зазначені позовні вимоги слід задовольнити    в частині визнання протиправними дій управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради  Сумської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки у розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Поряд з цим, виходячи зі змісту позову для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд також вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України,  з урахуванням, того, що суми які просить виплатити позивач не були йому нараховані - вийти за межі позовних вимог в частині зобов’язання відповідача провести нарахування щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки у розмірах відповідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» з урахуванням проведених виплат.  

Тому, є обґрунтованим зобов’язати відповідача нарахувати ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорії, щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки відповідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.  

Судом не встановлено порушень прав позивача в майбутньому.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає необхідно  відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.  

З урахуванням вищевикладеного та керуючись рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19рп/2010,  ст.ст.6, 9, 17, 18, 89, 99, 100, 159 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.75, п.6 ч.1 ст.92  Конституції України, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»,  ст.ст.48,70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

                        п о с т а н о в и в:  

позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1  учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2009  роки у розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради  Сумської області нарахувати ОСОБА_1  як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорії, щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат встановлених на час проведення виплат, з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати за рахунок Державного бюджету України.  

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.  

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги .

    Постанова суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги.

  Постанова виконана суддею на комп»ютері в нарадчій кімнаті .

СУДДЯ