Справа№2-а- 996/10/2008      

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем України

      23 листопада 2010 року                         м.Вовчанськ                                                                        

            Суддя Вовчанського районного суду Харківської області   -    Божко В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Вовчанського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області про стягнення недоплоченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

                                                             В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1  звернувся  до суду з  позовом до Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати незаконною   відмову в перерахуванні йому пенсії та  зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі  провести йому  перерахунок та виплату  пенсії  з  підвищенням в 30% мінімальної пенсії за віком  відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,   з 22.05.2008р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 року та по 30.09.2010  року.  Відшкодувати їй за рахунок відповідача судові витрати в розмірі 3,40 грн.  

Позивач посилається на те,  що він є  пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючому законодавству відповідачем протягом 2007-2009 років виплачується  підвищення до пенсії позивачу в значно меншому розмірі ніж передбачено законодавством.  

В судове  засідання  позивач не з’явився, надавши  суду заяву про розгляд справи без його участі. у порядку письмового провадження.

Представник  відповідача до судового засідання не з’явився, але направив до суду заперечення проти позову в якому пояснив, що вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” -   правомірними, через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач зазначив, що необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

В зв`язку з цим,  відповідач вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1   -  задоволені бути не можуть. Також представник позивача просив суд розглядати справу у його відсутності.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню із наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні,   позивач ОСОБА_1   народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому   згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  на час закінчення Другої світової війни йому  було менше 18 років, а відповідно він  є дитиною війни. Даний факт підтверджується копією посвідчення  НОМЕР_1 , виданого в серпні 1991 року   з проставленим в ньому штампом «Дитина війни».

Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Щодо доводів відповідача, стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, доводи відповідача є необґрунтованими щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

    Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

 Заперечення відповідача, щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам  які мають статус дитини війни є безпідставними, оскільки, відповідно до   Положення „Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України діє і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення, через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання   ОСОБА_1   є Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахування  та виплата підвищення до пенсії позивачу у розмірах встановлених законодавством, відноситься до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі,  суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі і не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Враховуючи вищевикладене,  обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі , за місцем проживання позивача.  

Крім того, є  безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30%  доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07   пункт 12 статті 71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).  

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані  не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.

    Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Вовчанському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

    Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, зміни щодо розміру пенсії  «дітям війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України.

      З 01.01.2008  по 22.05.2008 року відповідачем  позивачу було нараховане та виплачене зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, згідно діючого на той час законодавства.

Протягом  2009 року і до цього часу  дія  ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» не призупинялась,  зміни  до неї не вносились, тому відповідачем повинні  були проводитись відповідні  виплати.  

Керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 159, 160-163 КАС України, ст.ст. 22, 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 1, 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд –

                                                                В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1   – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Вовчанському районі  Харківської області,  щодо відмови в перерахуванні пенсії   ОСОБА_1   - незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Вовчанському районі Харківської області здійснити  перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”  з 09.07. 2007року по 31.12.2007 року,   з 22.05.2008р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 року та по 30.09. 2010 року та провести відповідні  виплати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом   десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом   десяти днів з дня отримання копії постанови.

              СУДДЯ