Справа 2а-574/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Зеліско Р.Й.
при секретарі - Мамедовій Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобовязання провести виплату державної соціальної допомоги в повному розмірі відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
В С Т А Н О В И В :
19 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання провести виплату державної допомоги "дитині війни" в повному розмірі. У своїй позовній заяві, посилається на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача щодо нарахування і виплати такої допомоги, однак відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобовязати провести виплату державної соціальної допомоги в повному розмірі відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Представник відповідача подала заяву з проханням слухати справу у їх відсутності, подавши письмові заперечення зі змісту яких слідує, що позовні вимоги позивача є безпідставними з наступних підстав : відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (надалі Закон - 2195) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, законодавством не визначено поняття "мінімальної пенсії за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 Закону-2195, так як ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон-1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Ст.28 Закону-1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.
Це ж саме зазначено у п.п. 3.2 п.3 Ухвали Конституційного Суду України від 19.05.09 № 2-25/2009, що дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни передбаченої у статті 6 Закону № 2195-1У. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.
Водночас, законодавством не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.
Окрім цього, у 2007 році для певної категорії осіб було встановлено підвищення до пенсії, а саме, відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-У (далі Закон-489) встановлено у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" (2195) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " № 3551-12), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (надалі Рішення-6-рп) було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 ст.71 ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону, яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, зміни до Закону України "про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дане питання законодавцем вирішене в 2008 році, шляхом внесення змін в ст. 6 Закону-2195, (Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік") де передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту", учасникам війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій підвищується на 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність , а тому "дітям війни" з 01.01.2008 року виплачується щомісячно: січень-березень по 47 грн., квітень-червень по 48,10 грн., липень-вересень по 48,20 грн., жовтень-грудень по 49,80 грн.
Відповідно до ст.1 Закону-2195 "Дитина війни" - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підпадає під категорію "дитина війни" і з 01.01.2008 року їй почалось виплачуватись підвищення до пенсії, як "дитині війни".
Розрахунок доплати, здійснений позивачем в позовній заяві не може братись судом до уваги, оскільки такий не грунтується на чинному законодавстві, оскільки не існує такого нормативно-правового акту, який би визначав, що поняття "мінімальна пенсія за віком" (як розрахункова величина за Законом-2195) та "прожитковий мінімум" є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст.28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.
Водночас зазначають, що виплата даних доплат відбувається за рахунок Державного бюджету України. На сьогоднішній день діє порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609.
Згідно ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. За наявності вказаних обставин вимоги позивача є безпідставними. На підставі вищезазначеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008.
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Судом встановлено, що позивач належить до соціальної категорії "Дитина війни" в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, який набрав чинності з 01.01.2006 року).
Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", якими відповідно було зупинено та обмежено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 та 2008 роки відповідно, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому, згідно п.п. 5.6. резолютивної частини рішень, вони мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені..
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року зворотньої дії в часі не мають , а відтак, на період до 09 липня 2007 року не поширюються.
Оскільки щодо аналогічних норм Законів України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Конституційним Судом України не приймалось, тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року не може регулювати правовідносини, що виникли в 2009р., тому з врахуванням вищесказаного, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення державної соціальної допомоги в повному розмірі відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2009 р.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої допомоги "дитині війни" у визначеній позивачем грошовій сумі, суд приходить до наступних висновків. Перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.
На думку суду положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи викладені відповідачем у запереченнях у цій частині є необгрунтованими.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Відповідно до ст. 100 ч.1 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, суд вважає обґрунтованим, оскільки відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 19 лютого 2010 року , а тому, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що у позовних вимогах в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007) по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008) по 31.12.2008 року включно - слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав . В задоволенні решти позовних вимог викладених позивачем у позовній заяві - слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 7-14, 71, 99, 121, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
В адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобовязання провести виплату державної соціальної допомоги в повному розмірі відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі, коли складення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж 5 днів з дня закінчення розгляду справи - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: