№22-ц -27344\10. Головуючий 1 інстанції –
Категорія: поновлення на роботі Савченко Г.М.
Доповідач –Гальянова І.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4», третіх осіб у справі : Харківського міського Голови, Управління охорони здоров»я департаменту охорони здоров»я та соціальних питань Харківської міської ради, начальника управління охорони здоров»я департаменту охорони здоров»я та соціальних питань Харківської міської ради, головного лікаря комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкіро-венерологічний диспансер № 4» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі,-
ВСТАНОВИЛА:
08 травня 2009 року позивач звернулась у суд з позовом та з урахуванням його остаточних уточнень та доповнень 28.07.2010 року , просить визнати засідання профспілкового комітету Комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» від 10.03.2009 року, яким було надано згоду на її звільнення таким ,що не створює юридичних наслідків - недійсним. Визнати незаконним її звільнення з посади завідуючого диспансерним відділенням комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» та поновити її на вказаній посаді .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що наказом від 23.12.1996 року № 65-К її призначено на посаду завідуючої диспансерним відділенням шкіро-венерологічного диспансеру № 13 Комінтернівського району м. Харкова, який на теперішній час підпорядкований місту та перейменований на комунальний заклад «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» .
Наказом виконуючого обов»язки головного лікаря вказаного закладу № 8-к від 11.03.2009 року її звільнено з вказаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудовим договором та внутрішнього трудового розпорядку та здійснений прогул на підставі п.3 та п.4 ст. 40 КЗпП України
Позивач зазначає на незаконність та надуманість такого звільнення, посилаючись на те, що викладені в наказі обставини не відповідають дійсності , а саме той факт, що вона не виконувала обов»язки головного лікаря до 18.02.2009 року, оскільки наказом заступника директора Департаменту-начальника управління охорони здоров»я департаменту охорони здоров»я та соціальних питань Харківської міської ради від 19.05.08 року № 12-К та наказу від 20.05.08 року № 112-К , вона була звільнена від виконання обов»язків головного лікаря та з 20.05.08 року виконання таких обов»язків було покладено на ОСОБА_4. Позивач також зазначає, що19.02.09 року посадові особи Управління охорони здоров»я знаходячись в закладі її повідомили, що її звільнено ще 11 .02.2009 року. В подальшому на її прохання надати відповідний наказ та розрахунок її повідомили, що наказ буде видано їй після закінчення роботи комісії та тільки 28.04.2009 року його видали на руки її представнику. Також позивач зазначає, що наказ про її звільнення виготовлено іншою датою, тобто 11.03.2009 року № 8-К, викладені в ньому факти ,що вона не виконувала обов»язки та здійснила прогул,надумані та з документами,що їх підтверджують її не ознайомлено, також зазначає на те, що акти були сфальсифіковані ще з травня 2008 року з метою її звільнення, однак на засіданні профспілкового комітету диспансеру їх було спростовано. Крім того , зазначає на те, що її було звільнено в період тимчасової непрацездатності ( а.с.1, 193, 222, 256)
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач , в особі свого представника, підтримала вказані позовні вимоги з зазначених підстав.
Відповідач, в особі свого представника та представники третіх осіб в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнали, посилаючись на законність та обґрунтованість її звільнення .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.
В апеляційній скарзі позивач зазначає на відсутність доказів про невиконання нею обов»язків завідуючої диспансерним відділенням , а також на те, що 19.02.2009 року вона була відсторонена від роботи , а в подальшому до роботи її не допущено. Наказ від 11.03. 2009 року № 8-к про її звільнення видано в період знаходження її на лікарняному , а видання наказу № 62-к від 30.03.2010 року про внесення зміни до наказу № 8-к від 11.03.09 року щодо зміни дати звільнення не передбачено чинним трудовим законодавством.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості її звільнення відповідачем на підставі пунктів 3 та 4 статті 40 КЗпП України.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що позивач знаходилась у трудових правовідносинах з відповідачем та наказом № 65-к від 23.12.1996 року її було переведено з посади лікаря-дерматолога на посаду завідуючої диспансерним відділенням з 23.12.1996 року ( а.с.5).
Наказом заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я Харківської міської ради № 108-к від 15.05 2008 року , у зв»язку з хворобою головного лікаря комунального закладу охорони здоров»я шкірно-венерологічного диспансеру № 13 ОСОБА_5 виконання обов»язків головного лікаря з 14.05.2008 року було покладено на позивача ( а.с.6).
Наказом заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я Харківської міської ради від 19 квітня 2008 року № 112-к, позивача було звільнено від виконання вказаних обов»язків з 20.05.2008 року та виконуючою обов»язки головного лікаря вказаної установи на період хвороби ОСОБА_5 з 20.05.2008 року було призначено ОСОБА_4 лікаря-дерматолога венерологічного відділення комунальної установи охорони здоров»я «Міської клінічної лікарні № 31» ( а.с.7) , а згідно наказу заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я від 20 травня 2008 року № 113-к , внесено зміни до наказу від 19 квітня 2008 року № 112 –к, а саме змінено дату видання наказу з 19 квітня 2008 року на 19 травня 2008 року , номер та текст наказу залишено без змін. ( а.с.116).
Вказане свідчить про те, що виданням заступником директора Департаменту - начальником управління охорони здоров»я Харківської міської ради наказів від 19 квітня 2008 року № 112-к та від 20 травня 2008 року № 113-к про звільнення від виконання обов»язків головного лікаря комунального закладу охорони здоров»я шкірно-венерологічного диспансеру № 13 Комінтернівського району ОСОБА_3 , втратив чинність наказ заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я № 108-к від 15.05 2008 року про покладення на неї таких обов»язків.
В п.1.6 посадової інструкції головного лікаря Комунального закладу охорони здоров»я шкірно-венерологічний диспансер № 13 Комінтернівського району м.Харкова ОСОБА_5 встановлено, що за відсутності головного лікаря його обов»язки виконує завідуюча диспансерним відділенням згідно наказу Управління охорони здоров»я Харківської міської ради, яка набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на неї обов»язків ( а.с. 117).
Таким чином , обов»язковою умовою для набуття прав та обов»язків головного лікаря , відповідно до вимог вказаного пункту посадової інструкції, є видання наказу Управління охорони здоров»я Харківської міської ради щодо покладення таких обов»язків на завідуючу диспансерним відділенням ОСОБА_3
Наказом заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я від 01 серпня 2008 року №214-к , визнано таким, що втратив чинність наказ управління охорони здоров»я від 19 квітня 2008 року № 112-к «Про виконання обов»язків головного лікаря» з наступними змінами від 20 травня 2008 року № 113-к «Про внесення змін до наказу № 112 к від 19 квітня 2008 року» ( а.с.189).
Однак текст вказаного наказу не містить даних про те,що на ОСОБА_3, при втраті чинності вказаних наказів, були покладені обов»язки головного лікаря зазначеного вище медичного закладу, а також про те, що наказ заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я № 108-к від 15.05 2008 року про покладення виконання обов»язків головного лікаря з 14.05.2008 року на позивача продовжує своє існування.
Таким чином , в період з 14 травня 2008 року по 20 травня 2008 року ОСОБА_3 виконувала обов»язки головного лікаря комунального закладу охорони здоров»я шкірно-венерологічного диспансеру № 13 Комінтернівського району, а в період з 20 травня по 01 серпня 2008 року, ці обов»язки виконувала ОСОБА_4.
Доказів того, що після 01 серпня 2008 року у встановленому порядку саме на позивача були покладені обов»язи головного лікаря , матеріали справи не містять.
Більш того , як свідчить наказ заступника директора Департаменту-начальника управління охорони здоров»я від 25 листопада 2008 року № 78 , на позивача як завідуючу диспансерним відділенням , головного лікаря ОСОБА_5 економіста вказаного вище медичного закладу , з метою виконання рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.10.2008 року № 311\08 та наказу заступника директора Департаменту-начальника управління охорони здоров»я № 648 від 24.11.2008 року покладались обов»язки щодо забезпечення організаційних та інших заходів пов»язаних з передачею з 01 січня 2009 року зазначеного закладу на фінансування за рахунок міського бюджету ( а.с.75).
Між тим ,матеріали справи також свідчать про те, що 24 грудня 2008 року начальник управління охорони здоров»я Комінтернівського району м. Харкова звертався до позивача як завідуючої диспансерним відділенням комунального закладу охорони здоров»я шкірно-венерологічного диспансеру № 13 з листом, в якому з посиланням на п.1.6 посадової інструкції головного лікаря ШВД № 13 про її обов»язок виконувати обов»язки головного лікаря за його відсутності , вимагав від неї пояснень щодо ненадання фінансових документів необхідних для переходу ШВД № 13 з 01.01.2009 року на фінансування з міського бюджету ( а .с . 75), а відповідно до акту та відповіді начальника управління охорони здоров»я Комінтернівського району від 25.12.2008 року, з вказаним листом ОСОБА_3 була ознайомлена 25.12.2008 року ( а.с.76-78).
Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що 15 січня 2009 року ОСОБА_3 на виконання зазначеного вище рішення Харківської міської ради , вже як виконуюча обов»язки головного лікаря КЗОЗ ШВД № 13 зверталась до Засутника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я Харківської міської ради щодо внесення змін до статуту КЗОЗ ШВД № 13 у зв»язку з виконання рішення № 311\08 від 23.10.2008 року 26 сесії 5-го скликання Харківської міської ради та 26 січня 2009 року ним була надана відповідь щодо необхідності у строк до 29.01.2009 року надати оригінал Статуту вказаного закладу ( а.с.82-83).
Таким чином, вказані документи свідчать про те, що з 25 грудня 2008 року ОСОБА_3 без видання Управлінням охорони здоров»я Харківської міської ради відповідного наказу, тобто без відповідних на те повноважень, взяла на себе виконання обов»язків головного лікаря КЗОЗ ШВД № 13 та до 29.01.2009 року їй було надано строк для надання
зазначеного документа до управління охорони здоров»я.
Між тим, 29.01.2009 року , тобто в день, коли за повідомленням начальника управління охорони здоров»я позивач повинна була надати до управління охорони здоров»я Статут КЗОЗ ШВД № 13, вона як виконуюча обов»язки головного лікаря КЗОЗ ШВД № 13 розпорядженням Харківського міського голови, на підставі доповідної записки начальника управління охорони здоров»я Харківської міської ради за невиконання рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.10.2008 року була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани ( а.с.84).
Вказані вище обставини свідчать про відсутність вини ОСОБА_3 в затримці фінансування господарської діяльності шкірно-венерологічного диспансеру та умисним порушенням нею трудової дисципліни, у зв»язку з чим, вказане розпорядження не може бути визнаним таким, що відповідає вимогам ст. 147 КЗпП України.
Крім того, наказом заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я від 18 лютого 2009 року № 21-к , у зв»язку з виявленими КРУ у Харківській області та Харківською санітарно-епідеміологічною службою порушеннями виконуючої обов»язки головного лікаря КЗОЗ шкірно-венерологічного диспансеру № 13 Комінтернівського району ОСОБА_3 вимог фінансового та санітарного законодавства України, умисним невиконання рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.20.2008 року № 311 та рішення 28 сесії Харківської міської ради від 03.12.2008 року № 330\08 ,що призвело до затримки фінансування господарської діяльності диспансеру та виплати заробітної плати працівникам цього закладу , а також у зв»язку з тим, що внаслідок її дій не ведеться та не організована лікувально-профілактична, адміністративно-господарська та фінансова діяльність Диспансеру, не створені належні виробничі та санітарні умови роботи Диспансеру, на підставі ст. 139 КЗпП України, наказ управління охорони здоров»я Департаменту охорони здоров»я та соціальних питань від 15.05.2008 року № 108-к «Про виконання обов»язків головного лікаря» визнано таким,що втратив чинність ( а.с.191-192).
Стаття 139 КЗпП України, вимоги якої згідно до вказаного наказу, не виконує позивач, встановлює обов»язки працівників щодо виконання ним розпоряджень власника, додержання трудової дисципліни.
За змістом , вказаного наказу визнано таким ,що втратив чинність наказ щодо призначення ОСОБА_3 виконуючої обов»язки головного лікаря вказаного закладу, який втратив чинність ще 20 травня 2008 року , коли заступником директора Департаменту - начальником управління охорони здоров»я були видані накази від 19 квітня 2008 року № 112-к та від 20 травня 2008 року № 113-к про звільнення від виконання обов»язків головного лікаря комунального закладу охорони здоров»я шкірно-венерологічного диспансеру № 13 Комінтернівського району ОСОБА_3.
Крім того вказаний наказ також свідчить про те, що за порушення ОСОБА_3 вимог ст. 139 КЗпП України, вона фактично була звільнена від виконання нею обов»язків головного лікаря КЗОЗ шкірно-венерологічного диспансеру № 13 Комінтернівського району, тобто фактично притягнута до дисциплінарної відповідальності, хоча у встановленому порядку виконання обов»язків головного лікаря вказаного закладу на неї не покладались.
Розпорядженням Харківського міського голови від 18.02.2009 року № 211 у зв»язку з умисним невиконанням ОСОБА_3В .вказаних рішень Харківської міської ради, умисного невиконання нею службових обов»язків, на підставі доповідної записки заступника Департаменту-начальника управління охорони здоров»я з 19.02.2009 року виконуючою обов»язки головного лікаря КЗОЗ шкірно-венерологічного диспансеру № 13 Комінтернівського району призначена ОСОБА_4. ( а.с.190) .
Наказом виконуючої обов»язки КЗОЗ шкірно-венерологічний диспансер № 13 Комінтернівського району № 2-к від 26.02.2009 року за результатами проведеної комісією в період з 23 по 28 січня 2009 року перевірки колективного звернення працівників КЗОЗ шкірно-венерологічний диспансер № 13 , за неналежне виконання своїх службових обов»язків , допущені порушення санітарного, трудового законодавства та законодавства про пожежну безпеку ОСОБА_3 як завідуючій відділенням оголошена догана.
За змістом зазначений наказ свідчить про притягнення ОСОБА_3 як завідуючої відділенням КЗОЗ шкірно-венерологічний диспансер № 13 Комінтернівського району до дисциплінарної відповідальності за дії, які слугували підставою для звільнення її від виконання обов»язків виконуючою обов»язки головного лікаря закладу, відповідно до наказу заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я від 18 лютого 2009 року № 21-к , що не відповідає вимогам ч.2 ст. 149 КЗпП України, якою встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Наказом № 8-к від 11 березня 2009 року виконуючою обов»язки головного лікаря КУОЗ «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4 » Т.С. ОСОБА_4, позивача було звільнено з посади завідуючої диспансерним відділенням вказаного закладу за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно до п.3 ст. 40 КЗпП України та здійснений прогул згідно до п.4 ст. 40 КЗпП України.
При цьому , відповідно до вказаного наказу , підставою для її звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України слугувало неналежне виконання нею обов»язків виконуючої обов»язки головного лікаря вказаного закладу охорони здоров»я та притягненням у зв»язку з цим її до дисциплінарної відповідальності розпорядженням міського голови № 96 від 29.01. 2009 року , так і неналежне виконання нею обов»язків завідуючої диспансерним відділенням вказаного закладу охорони здоров»я, а саме допущених нею порушень санітарного, трудового законодавства та законодавства про пожежну безпеку, у зв»язку з чим вона притягувалась до дисциплінарної відповідальності наказом виконуючої обов»язки КЗОЗ шкірно-венерологічний диспансер № 13 Комінтернівського району від 26.02.2009 року, а також той факт що в результаті інвентаризації Диспансеру виявлені : недостача товарно - матеріальних цінностей на суму 7072, 36 грн . та лишки на суму 36445, 30 грн. , відсутність фінансових, установчих та кадрових документів, зокрема трудових книжок працівників закладу, відмова позивача від участі у роботі комісії, а також її відмова видати для перевірки документи господарчої діяльності закладу охорони здоров»я, печатки та штампи , надати пояснення своєї поведінки та залишення приміщення Диспансеру ( а.с.11-13).
В правових позиціях, які містяться в пунктах 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни , судам необхідно з»ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення,що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок і попередня робота працівника. За передбаченими п.3 ст. 40 КЗпП підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
За змістом ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення : 1. догана; 2. звільнення та підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарний проступок є протиправне винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов»язків та обов»язковим елементом складу дисциплінарного проступку є вина працівника.
Однак враховуючи, що розпорядження Харківського міського голови від 18.02.2009 року № 211 та наказ виконуючої обов»язки КЗОЗ шкірно-венерологічний диспансер № 13 Комінтернівського району № 2-к від 26.02.2009 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, які відповідно до наказу № 8 к від 11 березня 2009 року, передували звільненню позивача , не відповідають вимогам ст.ст. 147 , 149 КЗпП України з зазначених вище підстав , то розірвання з позивачем трудового договору за п.3 ст. 40 КЗпП України, не можна визнати таким, що відповідає вимогам зазначених норм КЗпП України, а тому є незаконним.
Крім того, як вбачається із наказу № 8-к від 11 березня 2009 року виконуючою обов»язки головного лікаря КУОЗ «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4 » Т.С. ОСОБА_4 , підставою для звільнення позивача за п.4 ст. 40 КЗпП України, слугував той факт,що з початку роботи інвентрзаційної комісії з 19.02.2009 року та до 11.03.2009 року вона не з»явилась на робочому місці, до виконання трудових обов»язків не приступила і продовжує бути відсутньою на робочому місці без повідомлення причин її відсутності, тим самим здійснив прогул ( а.с.11-12).
Таким чином, за змістом вказаного наказу, підставою для звільнення позивача з роботи за прогул слугувало самовільне залишення нею роботи 19.02.2009 року та не поява її на робочому місті до 11 березня 2009 року без повідомлення причин її відсутності.
Згідно до вимог ч.4 ст. 40 КЗпП України, прогулом визнається відсутність на роботі більше трьох годин протягом дня без поважних причин.
Між тим, в порушення вимог ч.4 ст. 40 КЗпП України, вказаний наказ не містить посилань на відсутність позивача на роботі в зазначений період без поважних на те причин.
Крім того, як свідчить наказ заступника директора Департаменту - начальника управління охорони здоров»я від 18 лютого 2009 року № 21-к позивача було звільнено від виконання обов»язків головного лікаря з 18 лютого 2009 року, однак доказів того, що позивача було допущено до виконання нею обов»язків завідуючої відділенням вказаного закладу, матеріали справи не містять.
Більш того, як свідчать матеріали справи , постановою заступника головного санітарного лікаря від 06.02.3009 року з 10.02.2009 року заборонено експлуатацію КЗОЗ шкірно-венерологічний диспансер № 13 Комінтернівського району, а 18.02.2009 року Головним управлінням МНС України в Харківській області винесено постанову про зупинення експлуатації будівлі ШВД № 13 , тобто в дні , коли на думку відповідача, ОСОБА_3 були здійснені прогули, експлуатація будівлі ШВД № 13 була зупинена ( а.с.190, 133-134). Доказів які б свідчили,що вказані органи дозволили відновлення роботи цього медичного закладу, матеріали справи не містять.
Крім того, в порушення вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України , при вирішенні питання про звільнення позивача за прогул, тобто притягнення її до дисциплінарної відповідальності , відповідач до застосування вказаного дисциплінарного стягнення не зажадав від позивача письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі, а обмежився складанням актів про відсутність останньої на робочому місті в період з 19 лютого по 03 березня 2009 року з невідомих причин ( а.с.121-131) та акту від 03 березня 2009 року про відсутність позивача о 16 годині за місцем її фактичного проживання в АДРЕСА_1 та неможливість зажадати від неї пояснень (а. с. 130 ).
Вказані вище обставини справи , а також той факт, що в період з 19.02. по 11.03 2009 року в який, на думку відповідача, позивач здійснила прогули , остання притягалась до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання нею обов»язків завідуючої відділенням вказаного закладу охорони здоров»я ( наказ № 2-к від 26.02.2009 року), а також та обставина, що позивач була звільнена з займаної нею посади не з 19 лютого 2009 року, тобто з часу, коли на думку відповідача вона самовільно залишила роботу , а з 23 березня 2009 року ( наказ від 30.03.2009 року № 62-к), дають судовій колегії підстави вважати, що з 19 лютого 2009 року підставою для невиходу позивача на роботу слугувало не допущення її до виконання нею трудових обов»язків завідуючої відділенням КЗОЗ шкірно-венерологічний диспансер № 13.
За таких обставин звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач в період з 10 по 20 березня 2009 року , тобто на час її звільнення з роботи, хворіла ( а.с.9).
Згідно до вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Таким чином, станом на 11 березня 2009 року наказ № 8-к про звільнення позивача з роботи за пунктами 3 та 4 ст. 40 КЗпП України, не відповідав вимогам ч.3 ст. 40 КЗпП України.
Наказом головного лікаря МШВД № 4 від 30 березня 2010 року № 62-к внесено зміни до наказу від 11.03.2009 року № 8-к та у зв»язку з тим, що в період з 10 .03.2010 року до 20.03 2010 року ОСОБА_3, хворіла , пункт 1 вказаного наказу викладено в наступній редакції:
«ОСОБА_3 звільнити 23 березня 2009 року з займаної посади завідуючої диспансерним відділенням комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядження згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України та за здійснений прогул згідно п.4 ст. 40 КЗпП України»( а.с.216), тобто змінений наказ щодо звільнення позивача був виданий більш ніж через рік після вчинення позивачем вказаних в наказі дисциплінарних проступків.
Згідно ж до вимог ч.2 ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку та вказане свідчить про те, що станом на 30 березня 2010 року сплинули встановлені ч.2 ст. 148 КЗпП України строки для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
На вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про законність звільнення позивача з займаної нею посади з підстав систематичного невиконання нею без поважних на те причин обов»язків, покладених на неї трудовим договором та прогулу без поважних причин.
За таких обставин, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення , яким у відповідності до ч.1 ст. 235 КЗпП України судова колегія визнає незаконним звільнення позивача з посади завідуючого диспансерним відділенням комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» та поновлює її на посаді завідуючого диспансерним відділенням комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» з 23 березня 2009 року , з зазначених вище підстав.
При цьому судова колегія вважає, що позивачем не пропущений встановлений законом строк на звернення до суду з зазначеним позовом з огляду на наступне.
В ч.1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у справах про звільнення працівник може звертатись з заявою до суду про вирішення трудового спору - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як свідчать матеріали справи , позивач була звільнена відповідачем 11 березня 2009 року та з вказаним позовом вона звернулась до суду 08 травня 2009 року ( а.с.1, 11-13).
11 березня 2009 року керівником КЗОЗ МШД № 4 на адресу позивача було направлено лист щодо її звільнення 11 лютого 2009 року за пунктами 3 та 4 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 164), а 12 березня 2009 року було направлено лист в якому, з посиланням на наказ від 11.03.2009 року № 8-к щодо технічної помилки в листі від 11 березня 2009 року , зазначена дата її звільнення 11 березня 2009 року. Вказаний лист був отриманий позивачем 24 березня 2009 року ( а.с.166-167).
Копію ж вказаного наказу було отримано представником позивача 28 квітня 2009 року ( а.с.13),що свідчить про те, що позивач не пропустив встановлений законом місячний строк для звернення до суду з зазначеним вище позовом.
Між тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсним засідання профспілкового комітету Комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» від 10.03.2009 року, яким було надано згоду на її звільнення , оскільки підставою для визнання такого засідання недійсним, з підстав відсутності щодо кількісного складу членів профкому та їх прізвищ , які приймали участь у засіданні та наявності кворуму для проведення такого засідання ( а.с.256).
Так, як свідчать матеріали справи , відповідно до протоколу № 1 від 05 березня 2009 року, членами профспілкового комітету вказаного медичного закладу були вибрані 6 осіб ( ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.) та головою профкому ОСОБА_12 ( а.с. 152). На засіданні профспілкого комітету від 10 березня 2009 року за дачу згоди на звільнення позивача голосувало саме 7 осіб та виступали вибрані 05 .03.2009 року голова профкому та його члени ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ( а.с. 156).
Вказані обставини свідчать про безпідставність доводів позивача щодо визнання такого засідання профкому недійсним.
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції в цій частині .
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316, 317,319, 218 ЦПК України, судова колегія,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, задовольнити частково.
Змінити рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 липня 2010 року, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити часткового. Визнати незаконним її звільнення з посади завідуючого диспансерним відділенням комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» та поновити її на посаді завідуючого диспансерним відділенням комунального закладу охорони здоров»я «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» з 23 березня 2009 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя: підпис
Судді : підписи
З оригіналом вірно, суддя :