№22-ц-29999/10р.                                                                          Головуючий 1 інстанції –

Категорія: житлові , визнання втратившим                                Скляренко С.О.

право користування житлом                                                         Доповідач-Гальянова І.Г.

                                                                        РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

         17 листопада  2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                           Головуючого-судді :     Міненкової Н.О.

                           суддів:                            Гальянової І.Г.

                                                                   Ларенка В.І.

                          при секретарі:                 Григоренко К.Ю.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення  Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня  2010 року у справі за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи у справі сектор у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб  Ленінського РВ ХМГУ ГУМВС України в Харківській області , ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання втративши право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-

                                                            ВСТАНОВИЛА :

         16 березня 2010  року позивач звернулась у суд з позовом, в якому на підставі ст. 107 ЖК України  просила  визнати відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням , а саме: квартирою АДРЕСА_2 з дня його вибуття та зобов»язати сектор у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб  Ленінського РВ ХМГУ ГУМВС України в Харківській області, зняти його з реєстраційного обліку в зазначеній квартирі.

         Свої вимоги обгрунтовує тим, що вказана квартира належить до державного житлового фонду та не приватизована. Наймачем вказаної квартири є ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. До квітня 1983 року в цій квартирі мешкав її брат , відповідач ОСОБА_4 , який видув з вказаної квартири  та став постійно мешкати у своєї дружини, з якою уклав шлюб в її квартирі АДРЕСА_3  , а на протязі останніх семи років ОСОБА_4 постійно  мешкає   в квартирі  АДРЕСА_1 плату за комунальні послуги спірної квартири, не здійснює  .

          В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник підтримали позовні вимого з зазначених вище підстав.

          Відповідач  в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнав  та на обгрунтовання своїх заперечень зазначив на те, що з моменту вселення в спірну квартиру і до теперішнього часу він постійно в ній зареєстрований, заяви позивача про те, що він з 1983 року в квартирі не мешкає та змінив своє місце проживання вважає безпідставними на не доведеними. Крім того зазначив, що після смерті їх матері 19.01.2009 року позивач та її чоловік змінили замки та перешкоджають йому користуватись спірною квартирою.

          Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені. ОСОБА_4 визнано таким,що втратив право користування АДРЕСА_2 та сектор у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб  Ленінського РВ ХМГУ ГУМВС України в Харківській області зобов»язано зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку в зазначеній квартирі.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_4  ,з урахуванням  її доповнень 23.09.2010 року, просить скасувати вказане рішення суду та повернути справу на новий розгляд.         Доводи апеляційної скарги обгрунтовує  невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

          Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

        Задовольняючи позовні вимоги позивача та визнаючи відповідача таким,що втратив право користування  спірним жилим приміщенням, суд на підставі ст. 107 ЖК України вважав встановленим факт вибуття відповідача  у 1983 році на інше постійне місце проживання, а саме в квартиру АДРЕСА_3, а також з того, що  з вказаного періоду часу  відповідача не мешкає у спірній квартирі , а як на доказ зазначеного факту ,посилався на акт від 10.06.2010 року складений за участю свідків.

         При цьому судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що сторони у справі є рідними сестрою та братом.  Спірна квартира була отримана матір»ю сторін  27 серпня 1979 року  на себе , чоловіка та своїх дітей – сторін у справі ( а.с. 5)  . При цьому, наймачем вказаної квартири є мати сторін, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач є в ній зареєстрований з 24.11.1982 року ( а.с.7, 24).

          Відповідно до  вимог ч. 2 ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім»ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше  жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім»я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім»ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

          Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених  ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          В ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

        Доказів, які б свідчили про те, що для відповідача  квартира № 120 та квартира АДРЕСА_4, є постійним місцем проживання, матеріали справи не містять, а складений  10.06.2010 року мешканцями будинку № 28  акт про те, що зі слів позивача їм стало відомо про зміну відповідачем місця проживання ( а.с.29), не є таким доказом.

        Суд на вказані обставини справи та вимоги закону уваги не звернув та задовольнив вимоги позивача при відсутності доказів, які б свідчили про те, що відповідач у 1983 році вибув зі спірної квартири  на інше постійне місце проживання .

         За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

        Керуючись ст.ст. 303,  304,  309, 313, 316, 319, 218 ЦПК України ,  судова  колегія -,

                                                              ВИРІШИЛА :

       апеляційну скаргу  ОСОБА_4  рішення  Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня  2010 року, задовольнити частково.

      Скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2010 року.

      Відмовити ОСОБА_5  в задоволенні позовних вимог.

      Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

    Головуючий, суддя:

    Судді: