донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.08.2006 р. справа №16/164пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Колядко Т.М. |
суддів | Мирошниченка С.В., Скакуна О.А., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Шаров В.В., |
від відповідача: від третьої особи: | Діденко І.Ф., Коваленко Л.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкрите акціонерне товариство Управління по газопостачанню та газофикації "Донецькоблгаз" м. Артемівськ |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 19.06.2006 року |
по справі | № 16/164пд |
за позовом | Відкрите акціонерне товариство по газапостачанню "Донецькоблгаз" м. Донецьк |
до | Відкрите акціонерне товариство Артемівська взуттева фабрика "Світоч" м. Артемівськ |
про | зобов"язання до підписання додаткової угоди |
треті особи: 1. НАК "Нафтогаз України" м. Київ
2. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"м. Київ
Господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) рішенням від 19.06.2006р. відмовив у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації “Донецькоблгаз” м. Донецьк в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ “Донецькоблгаз” м. Артемівськ до відкритого акціонерного товариства Артемівська взуттєва фабрика “Світоч” м. Артемівськ про зобов"язання підписати додаткову угоду від 20.03.2006р. до договору № 08-42 (2006)-Пр на постачання природного газу, посилаючись на недоведеність позовних вимог, зокрема, на те, що позивач не довів, що імпортований природний газ НАК "Нафтогаз України" отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ВАТ "Донецькоблгаз" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення суду у справі № 16/164пд просить скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обгрунтована порушенням судом статтей 632 та 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник вважає, що судом не враховані умови п.5.1 договору № 06/05-2034 від 30.12.2005р., на підставі якого постачався газ та зміни ціни на газ додатковими угодами № 1 від 12.01.2006р. та № 2 від 20.02.2006р., в яких також встановлено інше походження газу, ніж було визначено під час укладення договору.
Заявник також вважає, що умовами договору передбачена можливість змін до договору в судовому порядку (п.п. 5.2, 8.1, 8.2).
З апеляційною скаргою на рішення суду звернулась також 3-тя особа - дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з аналогічних мотивів, що викладені у скарзі позивача.
Відповідач рішення суду вважає законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін. Зокрема, відповідач не погоджується з вимогами позову про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди саме з 01.01.2006р., вважає, що відповідно до п. 3 ст. 632 та ч. 4 ст. 653 ЦК України заборонена зміна цін після укладення договору, а договір може бути змінений лише на майбутнє.
Крім того, на думку відповідача, позивач не довів походження газу та правомірність застосування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків.
Перевіркою матеріалів справи, доводів та заперечень сторін, встановлено наступне.
Сторони уклали договір на постачання природного газу № 08-42(2006) від 30.12.2005р. (а.с. 9).
В подальшому позивач звернувся до ВАТ "Світоч" з пропозицією підписати додаткову угоду № 3 від 20.03.2006р. до договору на постачання природного газу (а.с. 12).
Зазначеною угодою встановлюється нова ціна за 1000,0 кубічних метрів газу з 01.01.2006р. та 20.02.2006р. з врахуванням ставки податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків з посиланням на те, що за договором постачається природний газ, одержаний не на виконання міжнародних договорів, тому відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ставка податку на додану вартість дорівнює 20 відсотків.
Відповідно до п. 4.1. договору на постачання природного газу сторони визначили, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу із урахуванням ПДВ, 2% цільової надбавки без урахування тарифу транспортування для платників ПДВ складає... де вартість газа 379, 20 грн. в т.ч. ПДВ - 0 грн...
В подальшому додатковими угодами № 1 та 2 з посиланням на відповідні постанови НКРЕ було змінено ціну за 1000,0 кубічних метрів газу, з указанням, що ПДВ складає 0 грн.
Апеляційна інстанція вважає, що визначення ставки податку на додану вартість не є предметом домовленості сторін у договорі, а визначається виключно відповідним законодавством України.
Безпідставними є доводи відповідача, що ціна на газ визначається постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ), оскільки остання затверджує граничний рівень ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів НАК "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України"... за 1000,0 кубічних метрів без урахування тарифів на транспортування і податку на додану вартість.
Таким чином, і доводи позивача, що податок на додану вартість має бути нарахованим з моменту затвердження НКРЕ нового гранічного рівня ціни на газ, тобто з 1 січня та 20 лютого 2006 р., є необгрунтованими.
Ставки податку на додану вартість, об"єкти, база оподаткування та порядок обчислення і сплати податку визначається Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р. з подальшими змінами.
Зокрема, відповідно до ст. 7.2.1. Закону платник податку зобов"язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити поряд з іншими даними опис (номенклатуру) товарів, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно п. 3.3 договору на постачання природного газу від 30.12.2005 р. підставою для остаточних розрахунків є акти приймання-передачі газу.
При цьому апеляційна інстанція враховує, що у актах прийому-передачі природного газу від 31.01.2006 р. та 28.02.2006 р. постачальником газа зазначено, що ПДВ складає 0 грн., у рахунках-фактурах № 3129 від 08.02.2006 р., № 924 від 06.03.2006 р., № 931 від 14.03.2006 р. зазначена нульова ставка ПДВ та походження газу - а саме: за договорами, укладеними на виконання Угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу в 2002-2006 роках від 14 травня 2001 р. ( а.с. 39, 40, 41-45).
Доказів направлення позивачу відповідних податкових накладних суду не надано.
За таких обставин, апеляційна інстанція вважає, що підстави для зобов"язання відповідача підписати додаткову угоду № 3 від 20.03.2006 р. в редакції позивача відсутні (а.с. 12).
Втим, колегія суддів вважає, що з метою врегулювання питання розрахунків між сторонами за поставлений природний газ, пункт 1 спірної додаткової угоди доцільно викласти у наступній редакції: "Доповнити пункт 4.1. договору наступним реченням: Податок на додану вартість визначається відповідно до чинного законодавства".
Господарський суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведенність позивачем підстав зміни договору, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, зокрема, що з прийняттям Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" обставини змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах, крім того, ставки податку на додану вартість не можуть встановлюватись чи змінюватись судом.
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. При цьому основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України, який поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Так згідно із ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, що кореспондується із ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України, яка передбачає, що особливості регулювання майнових відносин суб"єктів господарювання визначаються цим кодексом.
Майнові та інші відносини, що виникають між суб"єктами господарсювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими і відносяться до сфери господарських відносин (ч. 4, 5 ст. 3 ГК України).
Відносини сторін щодо зміни умов договору на постачання природного газу є господарськими і мають регулюватись насамперед Господарським кодексом України.
Порядок зміни господарських договорів визначається ст. 188 ГК України, яка передбачає, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, і якщо судовим рішенням договір змінено, він вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Підстави для зміни договору перелічені у ст. 651 ЦК України, зокрема, це - істотне порушення договору другою стороною та вінших випадках, передбачених законом, або договором.
Апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції, що договором про постачання природного газу від 30.12.2005 р. не передбачена можливість його зміни, оскільки відповідно до умов розділу 4, який регулює порядок вирішення спорів, сторони прийшли до згоди, що всі спори (розбіжності), які можуть виникнути при виконанні умов даного договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів. У випадках неможливості досягнення згоди шляхом переговорів, спір передається на вирішення до господарського суду Донецької області (п. п. 8.1, 8.2).
Оскільки спір між сторонами виник щодо включення до регульованої ціни на газ податку на додану вартість, сплата якої є зобов"язанням покупця за договором, колегія суддів вважає, що сторони передбачили можливість передачі такого спору на вирішення суду в умовах договору, що є підставою для зміни договору.
Доводи щодо наявності істотної зміни обставин, якою, на думку позивача, є застосування двадцяти відсоткової ставки ПДВ згідно зі ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", апеляційна інстанція вважає необгрунтованими, оскільки зміна законодавства щодо розміру ставки податку не відповідає умовам, передбаченим п. п. 1- 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.
З врахуванням викладеного, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду від 19.06.2006 р. підлягає скасуванню, позов - задоволенню.
Форма зміни договору регулюється ст. 654 ЦК України. З врахуванням попередніх дій сторін щодо зміни умов договору шляхом укладення додаткових угод, що не суперечить звичаям ділового обороту, суд задовольняє позов шляхом прийняття додаткової угоди № 3 від 20 березня 2006 р. в редакції суду.
Враховуючи умови ч. 5 ст. 188 ГК України судова колегія вважвє, що договір на постачання газу від 30 грудня 2005 р. підлягає зміні шляхом укладення додаткової угоди № 3 від 20 березня 2006 р. з 20 березня 2006 р.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційні скарги задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2006р. у справі № 16/164пд скасувати.
3. Позов задовольнити частково. Прийняти додаткову угоду № 3 від 20.03.2006 р. до договору на постачання газу № 08-42-(2006)Пр від 30 грудня 2005 р. в редакції наданого проекту (а.с. 12) за винятком:
Пункту 1 угоди, який викласти в редакції: "Доповнити пункт 4.1 договору наступним реченням: "Податок на додану вартість визначається відповідно до чинного законодавства".
Пункту 3 угоди, який викласти в редакції: "Дана угода набирає чинності з 20 березня 2006р.".
Головуючий Колядко Т.М.
Судді: Мирошниченко С.В.
Скакун О.А.
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3-4. третім особам
5. у справу
6. ДАГС