№22-ц-30445 /10р. Головуючий 1 інстанції –
Костенко Т.М.
Категорія : земельні Доповідач-Гальянова І.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в особі її представника ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 серпня 2010 року у справі за позовом Прокурора Жовтневого району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 , третя особа у справі Головне управління Держкомзему у Харківській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
15 липня 2009 року прокурор звернувся у суд з позовом в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, в якому на підставі ст. 212 ЗК України , просив зобов»язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 та повернути вказану земельну ділянку Харківській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан. Стягнути з ОСОБА_4 збитки, які заподіяні внаслідок самовільного користування земельною ділянкою в сумі 3094 , 11 грн.
.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.03.2009 року управлінням з контролю за використанням та охороною земель Харківської області, земельна ділянка розміром 0.0178 га ,яка знаходиться за вказаною адресою, використовується ОСОБА_4 самовільно. За порушення земельного законодавства відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та згідно до методики визначення розміру шкоди,затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за № 963, останній нарахована шкода за самовільне зайняття земельної ділянки, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена. Самовільне зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки обмежує права власника на її розпорядження та використання за призначенням та завдає істотної шкоди державним інтересам.
В судовому засіданні суду першої інстанції прокурор підтримав позовні вимоги з зазначених підстав.
Відповідач, в особі свого представника , в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги прокурора не визнав. В обґрунтування заперечень посилався на те, що вказаною земельною ділянкою відповідач користується з 2001 року, коли отримала в дар домоволодіння, яке на ній розташовано .
Представник третьої особи в судовому засіданні суду першої інстанції просив позов задовольнити, вважаючи його законним та обгрунтованим.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2010 року , позовні вимоги прокурора задоволені частково. ОСОБА_4 зобов»язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0.00178 га, розташовану по АДРЕСА_1 та повернути її Харківській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан. З ОСОБА_4 на користь держави стягнуто 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній відповідач. В особі свого представника, просить змінити вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовує неповним з»ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ,судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов прокурора Жовтневого району, суд першої інстанції виходив з доведеності факту самовільного захвату відповідачем земельної ділянки площею 0.0178 га , яка розташована по АДРЕСА_1 та належить Харківській міській раді.
Однак погодитись з вказаним висновком не можна, виходячи з наступного.
Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.
В ст. 60 ЦПК України встановлено,що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено,підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що відповідач на підставі договору дарування від 02.07.2001 року набула право власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці площею 600 кв.м., яка розташована в м. Харкові по пр. Дзюби 2 ( а.с.12).
Згідно до вимог ч.1 ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року № 2186-Х11, при переході права власності на будівлю чи споруду ,разом з цими об»єктами переходе в розмірах, встановлених ст. 67 цього Кодексу і право власності чи право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Згідно до акту перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства від 08 січня 2009 року, складеного Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, в результаті перевірки встановлено, що відповідачем земельна ділянка площею орієнтовно 0.0178 га за вказаною адресою використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарчих споруд без правоустановчих документів на землю ( а.с.72, 77). Згідно ж до схеми генплану вказаної земельної ділянки, який проводився у зв»язку з розробкою проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки , встановлено фактичну орієнтовану її площу в 777,00 кв.м. яка пропонується відповідачу у приватну власність згідно до чинного законодавства( зв.а.с.75-76).
Вказані документи встановлюють орієнтовний розмір земельної ділянки відповідача, яка використовується нею самовільно та різняться щодо площі використовування відповідачем земельної ділянки в більшому розмірі.
Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння відповідача також межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_2.
Між тим, матеріали справи не містять достовірних доказів про те, що збільшення площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем є наслідком самовільного зайняття нею земельної ділянки, яка належить Харківській міській раді, а не за рахунок земельної ділянки суміжного землекористувача.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що використання відповідачем
спірної земельної ділянки провадиться нею не за її цільовим призначенням та обмежує права власника на її розпорядження та використання за призначенням і завдає істотної шкоди державним інтересам, на що наголошує прокурор Жовтневого району при зверненні у суд з зазначеним вище позовом.
Суд першої інстанції на вказані обставини справи, норми матеріального та процесуального права уваги не звернув та частково задовольнив позовні вимоги прокурора зобов»язавши відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0.00178 га, розташовану по АДРЕСА_1 та повернути її Харківській міській раді з приведенням її у придатний для використання стан при відсутності доказів, які б підтверджували позовні вимоги прокурора.
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову прокурору Жовтневого району м.Харкова в задоволенні позовних вимог у з в»язку з їх недоведеністю.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_4, в особі її представника ОСОБА_5 , задовольнити.
Скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2010 року.
В задоволенні позовних вимог прокурору Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :