ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

----------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-а-639/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          29 листопада 2010 року     суддя Печерського районного  суду м. Києва Матійчук Г.О. розглянувши у скороченому провадженні матеріали адміністративного позову ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок та виплату пенсії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,-                                                                                          

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок та виплату пенсії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням положень ст.ст. 50. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з моменту виходу на пенсію по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат та зобов»язання відповідача призначити (встановити) йому пенсію, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії  2 групи інвалідності, стягнення на його користь коштів, затрачених ним на правову допомогу в сумі 500,00 грн., зобов»язання відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.  

Свої  позовні вимоги обґрунтовує тим, що він, як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями), в значно нижчому розмірі, ніж передбачено зазначеним Законом, у зв»язку з чим 30.09.2010 року звернувся до УПФУ в Печерському районі м. Києва із заявою про перерахунок  йому пенсії відповідно до чинного законодавства, але отримав відмову, яка його повністю не влаштовує.

Представник  відповідача в  направлених до суду запереченнях на позов, не заперечує стосовно статусу позивача, який дійсно має право на отримання пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII, проте, посилаючись на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема   постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постановою КМ України від 16.07.2008 року № 654, тому  вважає, що підстав для виплати пенсії в інших розмірах немає.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, встановив.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).  

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачами є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є  інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення НОМЕР_1, в даний час перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі  м. Києва та отримує пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 та 54 Закону №796-XII .

Відповідно до відповіді на звернення позивача до УПФ та заперечення на позов, відповідач не заперечує стосовно його статусу, який дійсно має право на отримання пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-XII.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він  наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 1 статті 67 Закону № 796-XII було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі  75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсії відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796.

 Пунктом 2 Постанови № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 Закону України № 796, Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсії, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

           Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону України  також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При цьому, в частині 2 статті 5 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-IV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно  статті 50 Закону № 796-XII у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та основної пенсії, відповідно до статті 54 цього ж закону у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, проте вважає, що позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва підлягають задоволенню з  часу перебування на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Щодо перерахунку пенсії з моменту виходу на пенсію позивачу, в разі перебування на обліку в іншому районі, слід звернутись з позовом до пенсійного фонду, на обліку якого він перебував раніше, оскільки до спірних правовідносин термін позовної давності не застосовується.

Щодо зобов»язання призначення (встановлення) пенсії та зобов»язаня відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє не можуть бути предметом розгляду в суді.

Стосовно стягнення 500,00 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу, то згідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), проте позивачем не надано підтвердження, що ним понесені витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн.

Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 90 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України 3,40 грн. у  відшкодування судового збору . 

Керуючись статтями 71, 86, 90, 94, 99-100, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати неправомірними  дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва зробити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 , як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до категорії 1 інваліду 2 групи, основної пенсії згідно вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю,  в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з часу перебування на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з  часу перебування на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва , з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3  (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова  за  результатами  скороченого  провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

              Суддя                                                                                       Матійчук Г.О.