Справа № 2-2080/2010р.

                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року                                                                                  м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Білокур В.І.,

при секретарі Сірій І.В.,

за участі сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

та їх представників: адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуках справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна, –

                                                                      В С Т А Н О В И В:

    Звернувшись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, змінивши який в судовому засіданні просить суд : - встановити факт проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 її (ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_6); - визнати квартиру АДРЕСА_1,  автомобілі марки „Peugot-partnrt”, 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і „Mitsubisi-Qutlander”, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю її та покійного ОСОБА_6; - визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеної квартири та автомобілів; - визнати одноствольну вогнепальну гладкоствольну рушницю марки „Фабарм” 12 калібру НОМЕР_3 ств.НОМЕР_4, двоствольну вогнепальну гладкоствольну рушницю марки „Чіф-Сан” 12 калібру НОМЕР_5, газовий пістолет марки „Вектор” калібр 9 мм НОМЕР_6, вогнепальну нарізну рушницю марки „ОП СКС” калібру 7.62 мм НОМЕР_7, пристрій травматичної дії „ПСМР” калібру 9 мм НОМЕР_8 спільною сумісною власністю її та покійного ОСОБА_6.

    Позивачка вказує на те, що з 2002 року по день смерті ОСОБА_6 (06.05.2010року) вони проживали однією сім»єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу цієї квартири від 03.07.2002року та всього іншого спірного майна (2 автомобілі та зброя) були оформлені одноособово на ім»я покійного ОСОБА_6, після настання смерті якого 06.05.2010року відкрилася спадщина, на яку претендує в цілому син спадкодавця - відповідач ОСОБА_2.

    Свої вимоги позивачка обгрунтоває тим, що за її (позивачки ОСОБА_1.) участі істотно збільшилася вартість спірної квартири унаслідок капітального ремонту проведеного нею спільно з покійним ОСОБА_6, а тому, цю квартиру разом із 2-ма вищеназваними автомобілями та зброєю позивачка і просить за судовим рішенням визнати спільною сумісною власністю її та покійного ОСОБА_6, на підставі положень статей 62, 74 Сімейного Кодексу України (а.с.3-6, 31-34).  

Ухвалою від 12 листопада 2010 року  судом прийнята відмова позивачки ОСОБА_1 від позовних вимог до відповідачки ОСОБА_5, належним відповідачем у справі залишено ОСОБА_2. (а.с.49).

В судовому засіданні  :

    - Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 підтримали  позовні вимоги із наведених вище підстав, про що дали відповідні пояснення.

    - Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_4 просили суд відмовити у задоволенні позову повністю, суду пояснили із наданням письмових заперечень (а.с.152-155) про те, що позивачка ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_6 хоча і співмешкали у спірній квартирі по АДРЕСА_1, але не складали сім»ю у розумінні ст.74 СК України (як чоловік і жінка які не перебувають у шлюбі між собою), оскільки, покійний ОСОБА_6 не розривав і постійно підтримував стосунки із своєю справжньою сім»єю: – двома дітьми (відповідачами ОСОБА_2,ОСОБА_5.) та дружиною ОСОБА_7, хоча у 2000році шлюб з останньою і був розірваний, а тому вважають. Що позивачка не може претендувати на квартиру, 2 автомобілі та зброю, що куплені ОСОБА_6 та належали йому особисто, а позивачка не була ні «фактичною дружиною» ні  членом його сім»ї.  

- Свідки, що допитані в судовому засіданні за клопотанням позивачки : -  ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15. ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_33 дали відповідні пояснення, суть яких зводиться до підтвердження фактичного проживання із 2002р. по 2010р. позивачки  ОСОБА_1 із ОСОБА_6 які співмешкали у квартирі АДРЕСА_1, у якій протягом 2002-2003р.р. і проводили ремонтні роботи.

    - Свідки, що допитані в судовому засіданні за клопотанням відповідача : - ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20. ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29. ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_5 дали відповідні пояснення, суть яких зводиться до заперечення проживання із 2002р. по 2010р. як чоловіка і жінки позивачки ОСОБА_1 із ОСОБА_6, бо останній  всі ці роки підтримував тісні сімейні стосунки із дружиною ОСОБА_7 (хоча офіційно розлучився з нею у 2000році) та 2-ма дітьми ОСОБА_2,ОСОБА_5, що здійснив купівлю квартири АДРЕСА_1 своєму сину (відповідачу). Ці свідки категорично стверджують, що все спірне майно – квартира, автомобілі, зброя – були придбані одноособово покійним ОСОБА_6, а позивачка не має до цих речей жодного відношення і не може на їх претендувати, бо вона не була ні «фактичною дружиною» ні  членом його сім»ї покійного ОСОБА_6.  

    Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає необхідним відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог, з таких підстав :

    Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 постійно зареєстрована і має у приватній (спільна сумісна власність) квартиру №37 розташованої в буд.№3 по вул. Вокзальній в м. Прилуки (а.с.7-зворот,157,158).

    Судом також установлено, що з 2002 року позивачка ОСОБА_1 дійсно спів мешкали із ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, що придбав він особисто згідно Договору купівлі-продажу від 03.07.2002року, тобто, вищеназвана квартира і все інше спірне майно: - автомобілі „Peugot-partnrt”, „Mitsubisi-Qutlander” та зброя - належать на праві особистої приватної власності одноособово ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується правоустановлюючими документами у матеріалах справи (а.с. 53, 55, 57-58, 95-101, 109-111).    

    Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала положеннями ст.62 Сімейного кодексу України про те, що якщо майно чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності, а також положеннями ст.74 Сімейного кодексу України про те, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Проте Сімейний кодекс України не має зворотної сили і регулює відносини, які виникають після 01.01.2004 року. Дані спірні правовідносини виникли у 2002 році (дати укладення договору купівлі-продажу квартири від 03.07.2002р.), тому дія ст.ст.62,74 Сімейного кодексу України на них не поширюється. Правила ст. 22 КпШС (діючого на час укладення договору купівлі-продажу квартири) про те, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю, не поширюється на осіб, що проживали у фактичних шлюбних відносинах, і відповідно, ці особи не набували права спільної сумісної власності на набуте при спільному житті майно за нормами КпШС України.

    Тому, суд вважає необхідним відмовити позивачці ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про установлення факту її спільного проживання як чоловіка та жінки з покійним ОСОБА_6 однією сім»єю з 01.01.2004 року до настання смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки, згідно визначених у ст.ст. 3, 74 Сімейного Кодексу України поняття «сім»я» та відповідно до установлених судом відносин між позивачкою ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_6 вбачається, що вони не складали єдину сім”ю як такі, що спільно проживали та були пов”язані спільним побутом, мали взаємні права та обов”язки.

    На підтвердження такого висновку свідчать фактично установлені судом обставини справи про те, що покійний ОСОБА_6 все своє життя не припиняв, а навпаки постійно підтримував тісні сімейні стосунки із своїми двома дітьми (ОСОБА_2,ОСОБА_5.) та дружиною ОСОБА_7, хоча у 2000році шлюб між ними і було розірвано, але він (ОСОБА_7В.) всі ці роки продовжував підтримувати із ними тісні сімейні стосунки, що підтверджується показами всіх допитаних у судовому засіданні свідків та установленими судом фактичними обставинами справи, як-то: щоденна турбота і забезпечення ОСОБА_6 належного матеріального і побутового становища своїх дітей і бувшої дружини, щоденна їх взаємна турбота при зайнятті підприємницькою діяльністю, на роботі, відпочинку та в побуті, а також під час захворювання ОСОБА_6 за ним доглядали всі вищеназвані члени родини.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні вимоги позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу з покійним ОСОБА_6, суд вважає необхідним відмовити їй у задоволенні решти позовних вимог - про визнання права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна, з таких підстав :

    Як установлено судом, на час придбання покійним ОСОБА_6 всього спірного майна – квартири, 2-х автомобілів та зброї – позивачка ОСОБА_1 не перебувала з ним у шлюбі, а тому на  них не поширюються положення Глави 8 Сімейного Кодексу України при визначенні майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності чоловіка та жінки (ч.2ст.74 СК України). У даному разі, співмешкання позивачки ОСОБА_1 із покійним ОСОБА_6 виникло під час дії Кодексу про шлюб та сім‘ю УРСР, тому, вирішуючи спір суд виходить із доведеності кожної сторони в придбанні зазначеного майна та керується відповідними нормами Цивільного Кодексу України.    

    Так, позивачкою ОСОБА_1 не зазначено в позовній заяві, не доведено в судовому засіданні та не надано жодних доказів про вкладення її особистих чи спільних з ОСОБА_6 коштів у придбання спірного майна: квартири АДРЕСА_1, автомобілів „Peugot-partnrt”, „Mitsubisi-Qutlander”. Натомість, судом установлено, що купівлю всього вищеназваного майна здійснював особисто ОСОБА_6 відповідно у 2002, 2006 та 2008 роках, про що свідчать правовстановлюючі документи (а.с.  53, 55, 97-99, 109-111).    

        Позивачка також не надала жодних доказів про особисті вкладення коштів у капітальний ремонт спірної квартири у 2002-2003 роках, а приєднана позивачкою ОСОБА_1 до матеріалів справи Довідка відділення №561 АТ «Укрсиббанк» також ніяким чином не підтверджує  фактичного   витрат цих коштів саме на придбання спірного майна (а.с.41) .

    За положеннями ст. 57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін. Частина 2 ст. 59 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Тому суд не бере до уваги пояснення деяких свідків, дані в судовому засіданні з приводу  істотних поліпшень спірної квартири АДРЕСА_1 за спільні кошти ОСОБА_1 і ОСОБА_6, оскільки відповідних письмових доказів на підтвердження цього не представлено.    

    В силу ст. 60 ЦПК України обов»язок доказування і подання доказів покладається на сторони і доказуванню підлягають обставини, які заперечуються іншою стороною по справі.

    За таких обставин, проаналізувавши всі надані докази, на підтвердження викладених в позовній заяві обставин в їх сукупності, а також враховуючи заперечення зі сторони відповідача, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо  встановлення факту проживання факт проживання однією сім»єю ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_6 як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 -задоволенню не підлягають, а у зв»язку з цим не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна.

    До того-ж, суд керується положеннями ст.61 СК України та Постановою Верховної Ради України №2471-Х11 від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна» про обмеження з цивільного обороту зброї та встановлення спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види товару, зокрема - мисливську та нарізну зброю, на Ѕ права власності якої також безпідставно претендувала позивачка ОСОБА_1.

    Відмовляючи таким чином повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, за правилами ст.88 ЦПК України слід залишити без відшкодування їй судових витрат, за надання правової допомоги адвокатом.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294  ЦПК України, суд –

                      В И Р І Ш И В :

    В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна – в і д м о в и т и .

        Заходи забезпечення позову, що вжиті Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2010 року про накладення арешту на майно, що зареєстроване на ОСОБА_6, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме : квартира АДРЕСА_1, автомобіль марки «Peugot-partner»,2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки «Mitsubisi-Qutlander», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та заборону приватному нотаріусу ОСОБА_32 видавати Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2, ОСОБА_5, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_6 – с к а с у в а т и .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду   Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд, шляхом подання  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

 Головуючий суддя                                                                                         Білокур В.І.                    

                                                                                                                Справа № 2-2080/2010р.

                                       Р І Ш Е Н Н Я

                              І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                            (вступна та резолютивна частини)

24 листопада 2010 року                                                                              м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Білокур В.І.,

при секретарі Сірій І.В.,

за участі сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

та їх представників: адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуках справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна, –

                                                                      В С Т А Н О В И В:

На підставі ст. 209 ч.3 ЦПК України складання повного тексту рішення по даній справі  відкладається до п”яти днів, із повним текстом судового рішення сторони можуть ознайомитись в суді 29 листопада 2010 року.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294  ЦПК України, суд –

                      В И Р І Ш И В :

    В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна – в і д м о в и т и .

        Заходи забезпечення позову, що вжиті Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2010 року про накладення арешту на майно, що зареєстроване на ОСОБА_6, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме : квартира АДРЕСА_1, автомобіль марки «Peugot-partner»,2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки «Mitsubisi-Qutlander», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та заборону приватному нотаріусу ОСОБА_32 видавати Свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2, ОСОБА_5, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_6 – с к а с у в а т и .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду   Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд, шляхом подання  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

 Головуючий суддя                                                                                         Білокур В.І.