Р І Ш Е Н Н Я                                                № 2-4198/10

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

 30 листопада  2010 року                                                                      

      Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді                                                                              Соколянської О.М.,

 секретарі                                                                                                               Язовських О.О.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

    Позивачка звернулася до суду з позовною про  розірвання шлюбу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка стверджує, що 16.08.2008 року вона уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований у виконкомі Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за актовим записом № 26.  Позивачка народила  доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  Сімейні відносини з відповідачем припинили з червня 2009  року, причиною чого стало те, що сторони втратили порозуміння,  втрачено почуття любові й поваги один до одного. Позивачка вважає, що сім’я розпалася, відносини з чоловіком поновити не можливо, тому  позивачка просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем.

    Позивачка ОСОБА_1  в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

    Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день та час слухання справи повідомлений належним чином ас.8,10.

                Суд, заслухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підтверджуються усіма матеріалами справи, а отже, підлягають задоволенню.

    Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

    В судовому засіданні встановлено, що позивачка зареєструвала шлюб з відповідачем 16.08.2008 року ас.5. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю. Згідно свідоцтва про народження відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  ас.6.

     З  червня 2009 року шлюбні відносини між подружжям припиненні остаточно, спільного господарства подружжя не веде.  

      Позивачка  миритися не бажає, бо втратили почуття любові  до відповідача, та  їх сумісне життя та збереження шлюбу не можливе.  

    За таких обставин суд приходить до висновку, що причини, які змусили позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, і подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї є неможливим.

    Тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, а шлюб між подружжям    повинен бути розірваний.

    Керуючись ст. ст. 7, 10, 60, 88 ЦПК України,  ст. ст. 112, 114, 115 СК України, суд -

в и р і ш и в:

    Шлюб, зареєстрований  16.08.2008  року у   виконкомі  Піщанської сільради Новомосковського району Дніпропетровської області, за актовим записом № 26, між      ОСОБА_2 та ОСОБА_1,  розірвати.

    На рішення суду протягом 10 днів  може бути подана апеляційна скарга  до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя                                                                    О.М. Соколянська