КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6431/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" листопада 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Новоград –Волинського міського відділу УМВС України в Житомирській області про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новоград –Волинського міського відділу УМВС України в Житомирській області про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також задовольнити його позовні вимоги повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в Новоград –Волинському УМВС України в Житомирській області. Наказом № 204 від 31.10.2006 року його звільнено у запас Збройних Сил за п.64 п/п «в».
За час проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_2 не були використані щорічні відпустки за 1998 рік –35 днів, за 1999 рік –35 днів, за 2004 рік –40 днів, за 2006 рік – 37 днів, що підтверджується довідкою. При цьому компенсація за невикористані щорічні відпустки йому не була виплачена.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду.
Колегія суддів вважає, що суд допустив порушення норм матеріального права, проте задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати відноситься інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отримання коштів за невикористану відпустку є компенсаційною виплатою відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, відповідно до п. 52 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою КМУ РСР № 114 від 29.07.1991 року, чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.
Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства (п.56).
Оскільки позивач на час звільнення не був особою рядового чи начальницького складу ОВС, а тому він не має права на отримання компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
За таких обставин, відповідач правомірно відмовив позивачу виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку.
Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому є всі підстави для скасування судового рішення з постановленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року скасувати, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді