Справа № 2-377/2010р.

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М      У К Р А Ї Н И

18 серпня 2010 року                              Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Кутового Ю.С.,

при секретарі – Лашко Л.І.,

позивачки – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

в с т а н о в и в:  

Позивачка звернулася до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 09.06.1990 року у Забарівській сільській раді Корюківського району Чернігівської області в них з відповідачем був зареєстрований шлюб, актовий запис № 4. Від спільного подружнього життя в них є двоє неповнолітніх дітей: донька – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сімейне життя подружжя не склалося, але шлюб на даний час не розірвано. На теперішній час сторони проживають разом, але фактично припинили сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Діти знаходиться на утриманні позивачки. Відповідач не виконує свого батьківського обов’язку, дітей матеріально не утримує, не надає позивачці коштів на їх утримання, тому позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання їхніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання в суд даної заяви і до повноліття дітей.

Позивачка в попередньому судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

 Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити в попередньому судовому засіданні за наступних підстав. По справі встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому Забарівською сільською радою Корюківського району Чернігівської області шлюбі з відповідачем з 9 червня 1990 року, актовий запис № 4 (свідоцтво про одруження від 09.06.1990 року НОМЕР_1). Від шлюбу у сторін є двоє неповнолітніх дітей: донька – ОСОБА_4, 25.04.1993, року народження (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 20.05.1993 року), син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 03.03.2005 року), батьком у свідоцтвах про народження вказаний відповідач, що є підставою стягнення з нього аліментів. Сімейне життя подружжя не склалося, але шлюб сторін не розірвано. Сторони проживають разом, але фактично припинили сімейно-шлюбні відносини і ведення спільного господарства. Діти знаходиться на утриманні позивачки. Відповідач не виконує свого батьківського обов’язку, дітей матеріально не утримує, не надає позивачці коштів на їх утримання. Відповідач позовні вимоги визнав, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до чинного сімейного законодавства батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей підлягає негайному виконанню.

    За таких обставин позов підлягає задоволенню у запропонованому позивачкою розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання в суд даної заяви і до повноліття дітей, бо він є працездатним і має змогу надавати утримання своїм дітям в такому розмірі, проти якого він не заперечує, тому саме такий розмір аліментів, який сторони визначили за взаємною згодою, і буде відповідати вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до ст.130 ч.4 ЦПК України при визнанні позову в попередньому судовому розгляді ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    Відповідач не має пільги по сплаті державного мита тому з нього підлягає стягненню державне мито та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, так як позовні вимоги позивачки судом задовольняються і з нею залишаються неповнолітні діти.

    Керуючись ст.ст.130 ч.4, 180, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 3, 10, 60, 81, 88, 130, 174, 208, 214, 215, 218, 294 ЦПК України,  суд, –

в и р і ш и в:

Позовну заяву   ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.

            Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, доньки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання в суд даної заяви і до повноліття дітей дитину, починаючи з 15 липня 2010 року і до повноліття дітей.

Стягнути з ОСОБА_3 – держмито на користь держави в розмірі – 8 (вісім) гривень 50 копійок.

    Стягнути з ОСОБА_3 - 120 (сто двадцять) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

    Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.    

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня винесення рішення.

Суддя                                   Кутовий Ю.С.