№ 2-6726/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 листопада   2010 року                                                                м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді                                                             Мазурик О.Ф.,

секретаря                                                                             Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди,

                                           В С Т А Н О В И В :

           В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди

           В обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що 03.10.2007 року ОСОБА_2 на засідання опікунської ради Голосіївської районної адміністрації  м. Києва заявила, що в травні 2007 року «мав місце факт, коли бабуся прийшла до школи не одна, а в супроводі свого приятеля гр. ОСОБА_1, який кричав та погрожував дитині, чим дуже налякав її». Посилаючись на те, що такі дії ОСОБА_2 є неправомірними, принижують його людську гідність, приводять до душевних страждань, просив суд визнати недостовірною інформацію надану в поясненнях ОСОБА_2 на засіданні опікунської ради Голосіївської РДА м. Києва від 03.10.2007 року, а саме що «… мав місце факт, коли бабуся прийшла до школи не одна, а в супроводі свого приятеля гр. ОСОБА_1, який кричав та погрожував дитині, чим дуже налякав її». Також просив суд, за вчинення протиправних дій, притягти ОСОБА_2 до відповідальності шляхом зобов’язання направити на адресу Опікунської ради Голосіївської районної державної адміністрації  м. Києва заяву з спростуванням неправдивої інформації щодо дій гр. ОСОБА_1 та відшкодувати на його користь моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.

           В судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

            В судовому засіданні відповідачка позов не визнала та пояснила, що позивач є приятелем її матері ОСОБА_3 та має на неї вплив. З цього приводу 25 лютого 2007 року між нею та позивачем виникла суперечка на побутовому рівні. З того часу позивачем подано більше 20 позовів до суду та скарги до різних установ. В 2007 році вона була здивована, що її мати звернулася до опікунської ради  про визначення регламенту спілкування з її донькою  ОСОБА_4. Від доньки, якій на той час було дев’ять років, їй стало відомо, що бабуся приходила до школи не одна, а в супроводі свого приятеля гр. ОСОБА_1, який кричав та погрожував їй, чим дуже її налякав. Вона, як мати, з метою огородити свою дитину від спілкування з позивачем, повідомила про цей факт на засіданні опікунської ради.  Оскільки вона не мала на меті принизити честь та гідність відповідача, діяла правомірно, захищаючи свою дитину, просила в задоволенні позову відмовити.

              Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.  

            Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем з лютого 2007 року склалися неприязні стосунки.

            З матеріалів справи, а саме  витягу з протоколу засідання опікунської ради Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 17 від 03.10.2007 року вбачається, що мати відповідачки ОСОБА_3 звернулася до опікунської ради з заявою про визначення регламенту спілкування з малолітньою онукою ОСОБА_4, 1998 року народження.

            В процесі розгляду заяви опікунською радою було з’ясовано, шо  ОСОБА_3 займалася вихованням дитини з дня народження, знаходила з дитиною спільну мову, відвідувала її у школі.  Так як останнім часом у неї були погані стосунки з донькою ОСОБА_2, вона вважала, що дитині забороняється спілкуватися з   нею та те, що  мати дитини  налаштовує дитину проти неї.

             Також під час засідання опікунською радою було встановлено, що мати дитини  ОСОБА_2  не забороняла спілкуватися дитині з  бабусею. Вона хотіла, щоб бабуся не тільки приходила до школи, але супроводжувала малолітню зі школи до  дому і на секційні заняття.  При цьому мати дитини зауважила, що мав місце факт, коли бабуся прийшла до школи  не одна, а в супроводі свого приятеля гр. ОСОБА_1, який кричав та погрожував дитині, чим дуже налякав її.

              Не зважаючи на те, що в протоколі зазначено, що ОСОБА_3 заявила, що її приятель ніколи у школі не був і на дитину не кричав, що він не буває у неї вдома, сам позивач в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 має склероз та визнав, що  він був у школі, коли ОСОБА_3 спілкувалася з дитиною та ще мав розмову з дитиною  в квартирі ОСОБА_3., яку він записав на диктофон. Під час цієї зустрічі він з’ясував з дитиною обставини події, про які повідомила на засіданні опікунської ради відповідачка, і дитина визнала, що під час зустрічі в школі він їй не погрожував.  

           В судовому засіданні відповідачка пояснила, що можливо позивач не погрожував дитини, але дитина була дуже налякана і вона як мати бажала захистити свою дитину від спілкування з людиною, яку дитина боїться.        

            Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з того, що не дивлячись на висловлювання відповідачки в своїх поясненнях 03.10.2007 року на засіданні опікунської ради Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, що «… гр. ОСОБА_1, який кричав та погрожував дитині»  не відповідає дійсності, але  вказана інформація не відноситься до інформації, що порочить честь та гідність позивача, а є наслідком дій матері направлених на захист дитини, які судом не можуть бути розцінені як неправомірні.

            Суд не приймає до уваги посилання позивача на існуючий аудіо-запис його розмови з дитиною ОСОБА_4, оскільки такий доказ  не є неналежним та  допустимим у вказаній справі.

             На підставі викладеного, оскільки позивачем не надано належних доказів, що метою висловлювання відповідачки було приниження його честі та гідності, суд дійшов висновку, що висловлювання відповідачки 03.10.2007 року на засіданні опікунської ради Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації у відношенні позивача є критично-оціночними судженнями, які не можуть визнаватися такими, що не відповідають дійсності.  

              За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про захист честі та гідності не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.    

             У зв’язку з відмовою в задоволенні позову про захист честі та  гідності, підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди  суд не вбачає.

На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. 3, 68 Конституції України, ст. 297 ЦК України, керуючись  ст.ст. 3, 11, 57, 60, 212-215, 218, 223  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди – відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя