Справа № 22ц-6456/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Іващенко А.І.
Доповідач – Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі:
з участю: Кравченко В.В.,
Позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, його представника ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_9 на її користь боргу у сумі 20022грн.50 коп., 2000 грн. моральної шкоди та судових витрат. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач, будучи чоловіком її сестри, взяв у серпні 2009 року 1000 доларів США у борг для придбання трактора. Потім у жовтні 2009 року ОСОБА_9 взяв ще 1500 доларів США і всю суму боргу зобов”язався повернути весною 2010 року. Відповідач придбав трактор, але борг не повертає. ОСОБА_6 вважає, що між нею та ОСОБА_9 фактично був укладений договір позики.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 суму боргу 19779 грн., вирішено питання про судові витрати, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на неповне з”ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що ніяких коштів у позивачки він не позичав взагалі, про що свідчить відсутність будь-якого боргового документу, який міг би засвідчити відносини позики. Позивачка, як рідна сестра його колишньої дружини, передала кошти не особисто йому і не на його особисте прохання, а на прохання своєї сестри.
Вважає помилковим висновок суду про існування між сторонами договору позики та визнання ним обставин отримання 2500 доларів США на умовах позики, оскільки ці обставини ним заперечувалися.
Також апелянт зазначає, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів укладання договору позики, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин правила ст. 1049 ЦК України. Крім того, ОСОБА_9 вважає, що суд повинен був залучити до участі в справі його колишню дружину, оскільки саме вона зверталася з проханням до позивачки про надання коштів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення боргу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ч.2 ст.59, ч.1 ст.60, ч.3 ст.10 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
В матеріалах справи відсутній будь-який письмовий документ, підтверджуючий укладення договору позики та його умови, а з пояснень сторін слідує, що жодний письмовий документ не укладався.
Факт передачі ОСОБА_6 грошових коштів не може бути підставою для задоволення її позовних вимог, оскільки нею не доведено у визначений ЦПК України спосіб, що кошти надавались у власність саме відповідачу, та що він зобов”язувався повернути таку ж суму грошових коштів.
З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 08 серпня 2010 року вбачається, що ОСОБА_9 передачу коштів розцінював як грошову допомогу, а не як позику; дана постанова не є належним доказом укладення між сторонами договору позики в розумінні ст.1046 ЦК України.
Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність між сторонами правовідносин, що випливають з договору позики, і неправильно застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини.
Оскільки позивачем не доведено, що між сторонами виникли зобов”язання за договором позики, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики.
Також в рахунок повернення понесених апелянтом судових витрат належить стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 218 грн. 90 коп. (98 грн.90 коп. судового збору + 120 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи).
Керуючись ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309ч.1п.4, 313- 314, 316, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 Миколайовича- задовольнити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 19779 грн.- скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення боргу – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 218 грн. 90 коп. на відшкодування сплачених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: