Справа № 22ц-5989/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Логвіна Т.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі: Кравченко В.В.,
за участю: представників сторін – ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Мегабанк” до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення коштів,-
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2010 року, яким позовні вимоги ПАТ „Мегабанк” задоволено, закрити провадження у справі, залишивши позовну заяву банку без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушені процесуальні права відповідачів, зокрема, не були направлені копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з доданими до неї документами, уточнюючі позовні заяви; відповідачі та їх представник не приймали участі в попередньому судовому засіданні і не мали можливості надати свої заперечення. Також третя особа участі у розгляді справи не приймала і їй позовна заява та уточнюючі заяви не направлялись.
Апелянт посилається на те, що згідно додаткової угоди від 04 серпня 2008 року кредитний договір доповнений третейським застереженням, тому відповідачами було заявлене клопотання про залишення позовних вимог ПАТ „Мегабанк” без розгляду згідно п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, проте судом першої інстанції дане клопотання було задоволене лише по відношенню до ОСОБА_7
Апелянт вважає, що вимоги до ОСОБА_8 мають розглядатись в третейському суді.
Крім того, на думку апелянта, договір застави рухомого майна є незаконним, а ОСОБА_8 не може нести відповідальність перед банком по грошовим зобов”язанням ОСОБА_7; ОСОБА_8 є неналежним відповідачем по справі, і позов банку до нього за грошовими зобов”язаннями іншої особи взагалі не може бути задоволений судом.
Також апелянт посилається на ту обставину, що спірний автомобіль знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9, проте остання не була залучена до участі у справі в якості третьої особи.
Апелянт зазначає, що за відсутності рішення суду, яким би була визначена сума заборгованості за кредитним договором, неможливо визначити, яку суму заборгованості об”єктивно можливо стягнути за рахунок предмету застави.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 07 лютого 2008 року між ВАТ „Мегабанк” (нині ПАТ „Мегабанк”) та ОСОБА_7 було укладеного кредитний договір, відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов’язання надати ОСОБА_7 грошові кошти (кредит) на споживчі потреби у розмірі 29480 доларів США на строк до 06 лютого 2012 року, а ОСОБА_7 зобов’язався на передбачених договором умовах повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі 13,5% річних.(а.с.5-8).
25 вересня 2008 року між ПАТ „Мегабанк” та ОСОБА_7 була укладена додаткова угода № 2, відповідно до якої розмір процентної ставки був підвищений до 14,5% річних (а.с.9).
В забезпечення виконання кредитного договору 07 лютого 2008 року між ПАТ „Мегабанк” та ОСОБА_8, який виступив майновим поручителем за позичальника за кредитним договором ОСОБА_7, був укладений договір застави рухомого майна, згідно якого відповідачем передано під заставу позивачу автомобіль марки RENAULT, моделі PREMIUM, 1997 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_2, тип ТЗ – сідловий тягач – Е, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_8; вартість предмету застави становить 213222 грн.23 коп.(а.с.14-15).
08 лютого 2008 року відомості про забезпечувальне обтяження вказаного рухомого майна внесені в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (а.с.16).
Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав(а.с.11).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_7 взятих на себе зобов”язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка після уточнення позовних вимог банком, станом на 01 вересня 2010 року становить 29042 долари США 81 цент, тому банк звернувся з позовом до суду як до позичальника, так і до заставодавця.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 червня 2010 року позов ПАТ „Мегабанк” до ОСОБА_7 про стягнення боргу залишений без розгляду, виходячи з наявного в додатковій угоді до кредитного договору третейського застереження про розгляд спорів, що виникають за кредитним договором, третейським судом.
Оскаржуваним рішенням в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2008 року в розмірі 29042 долари США 81 цент та 20391 грн. 12 коп. станом на 01 вересня 2010 року звернуто стягнення на предмет застави – належний ОСОБА_8 автомобіль марки RENAULT, моделі PREMIUM, 1997 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_2, тип ТЗ – сідловий тягач – Е, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом надання ПАТ „Мегабанк” права продажу вказаного автомобіля з укладенням від імені ОСОБА_8 договору купівлі-продажу з іншою особою – покупцем, та наданням права зняття вказаного автомобіля з обліку в Чернігівському відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи УМВС України в Чернігівській області на підставі копії облікової картки, а також наданням ПАТ „Мегабанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; вирішено примусово вилучити у ОСОБА_8 та передати в управління банку зазначений автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі від нього на період до його реалізації.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ „Мегабанк” штраф у розмірі 85 288 грн.89 коп. та 1820 грн. у відшкодування сплачених судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив з вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, умов кредитного договору, договору застави, ст. с.19, 20 Закону України „Про заставу”, ч.2 ст. 589 ЦК України, ч.2 ст. 22 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень”; визначаючи спосіб реалізації предмета застави суд виходив з положень ст.25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”; стягуючи штраф виходив з умов договору застави.
Суд прийшов до висновку, що позичальником ОСОБА_7 порушуються умови кредитного договору, мається заборгованість, тому вимоги заставодавця підлягають задоволенню за рахунок заставленого майна.
Зазначений висновок суду апелянтом не оспорюється.
Згідно положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Основний довід апелянта полягає у тому, що договір застави є похідним від основного зобов”язання, і оскільки сторони кредитного договору в добровільному порядку визначили підсудність спору третейському суду, зазначене поширюється і на договір застави, тому спір щодо звернення стягнення на предмет застави також має розглядатись третейським судом.
Відповідно до ст.5 Закону України ”Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі і вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв”язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом відправлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона цього не заперечує – ст.12 даного Закону.
Апеляційний суд враховує, що договір застави не містить третейського застереження, доказів щодо укладення третейської угоди сторонами договору застави апелянтом не надано, тому його посилання на похідний характер договору застави від кредитного договору і поширення в зв”язку з цим дії третейського застереження у кредитному договорі на інший договір є неправомірними, і не можуть бути правовою підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Крім того, заявлення кредитором вимог до одного з солідарних боржників є правомірним в силу положень ст. 543 ЦК України, оскільки у разі невиконання обов”язку одним із солідарних боржників, кредитор має право вимагати виконання обов”язку як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Тому вирішення судом заявлених банком вимог щодо боржника-заставодавця ОСОБА_8 узгоджується з положеннями цивільного законодавства.
Доводи апелянта про порушення судом процесуальних прав відповідачів, третьої особи, незалучення до участі у справі дружини відповідача в якості третьої особи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зазначене не призвело до неправильного вирішення справи.
Посилання апелянта на незаконність договору застави є безпідставними, оскільки в судовому порядку цей договір не спорювався і на даний час є чинним.
Відповідач ОСОБА_8 є стороною чинного договору застави і, відповідно, є належним відповідачем у цьому спорі, тому такі доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом.
Доводи апелянта про невизначеність суми заборгованості за кредитним договором спростовуються оскаржуваним рішенням суду, у мотивувальній частині якого зазначений розрахунок заборгованості за кредитним договором, а в резолютивній частині суд зазначив про звернення стягнення на предмет іпотеки та вказав суму заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: