ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.11.10Справа №2а-12144/10/18/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Лавренчук О.В. за участю секретаря Дехтяренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим
про визнання протиправною та скасування поставнови,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився.
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови начальника Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим № 1939 від 07.09.2010р. про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що постанова начальника Управління у справах захисту прав споживачів № 1939 від 07.09.2010р. є протиправною, такою, що винесена без урахування дійсних обставин та з порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягаючою скасуванню, оскільки виходячи зі ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 36 Закону України «Про мови в Українській РСР» питання мови маркування імпортних товарів не врегульовано. Позивач вважає, що Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не встановлено обов’язку суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, здійснювати облік доходів та витрат, отже застосування до позивача стягнення у розмірі 30 % вартості отриманої для реалізації партії товарів, що становить 3101,40грн., є неправомірним, максимальна сума штрафу, який може бути накладений на позивача за таке порушення, як вважає позивач, становить 85грн.
Крім того, як зазначає позивач, оскільки будь-якою нормою чинного законодавства на момент складання акту перевірки від 08.07.2010р. № 0002522 не встановлений обов’язок маркування імпортних товарів, етикеток на товарах, інструкціях щодо користування товарами саме українською мовою, позивачем при визначенні на цінниках та етикетках непродовольчих товарів вказаних у таблиці 1 до акту перевірки № 0002522 назви їх виробника мовою країни виробника не було порушено законодавство про захист прав споживачів.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2010р. було відкрите провадження в адміністративні справі, закінчено підготовче провадження в адміністративний справі та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», Указу Президенту України № 727 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» № 1269 від26.09.2001р., якою затверджені Правила введення книги обліку доходів і витрат, Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. № 104, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.11.2007р. за № 1257/14524, постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживач має право на отримання необхідної, доступної і своєчасної інформації про товари (роботи, послуги) на державній мові, надання якої для споживача є обов’язковим, а не доведення її є порушенням вимог законодавства України, а також суттєво обмежує законне право громадян на компетентний вибір товарів. За відсутність необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про найменування виробника, що виявлено в ході перевірки магазину «Обувь», підприємницьку діяльність у якому здійснює Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, Управлінням у справах захисту прав споживачів у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» на позивача накладено штраф у розмірі 30 % вартості отриманої від реалізації партії товару, що склало 3101,40грн.
У судовому засіданні 14.10.2010р. представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю виклику представника позивача у судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 14.10.2010р. зупинено провадження у адміністративній справі до 16.11.2010р. та призначено наступне судове засідання на 16.11.2010р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 22.11.2010р. поновлено провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.
Сторони явку своїх представників у судове засідання, що відбулося 22.11.20010р. не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До дня розгляду справи від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи – підприємця виконавчим комітетом Житомирської міської ради (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 16.12.2009р. (а.с.8).
Судом встановлено, що повідомленням на проведення перевірки № 00002392 від 14.06.2010р. Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим повідомило фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 про проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг з 08.07.2010р. до 13.07.2010р. магазину «Обувь», розташованого за адресою: м. Керч, вул. Пролетарська, 44, приміщення 3 (зворотній бік а.с.32).
Вказане повідомлення отримано продавцем фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 – ОСОБА_2 23.06.2010р., про що свідчить підпис на бланку повідомлення на проведення перевірки.
На підставі направлення на проведення перевірки № 00002823 від 30.06.2010р. (а.с.32), посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим 08.07.2010р. проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів магазину «Обувь», що розташований за адресою: м. Керч, вул. Пролетарська, 44, приміщення 3, підприємницьку діяльність в якому здійснює фізична особа – підприємець ОСОБА_1.
Перевірка проводилася в присутності продавця ОСОБА_2
За результатами перевірки складено Акт № 00002522 від 08.07.2010р. перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (а.с.29-31).
Перевіркою виявлено відсутність необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про найменування виробника відповідно законодавству про мову на взутті, вказаному у таблиці № 1, доданої до акту перевірки, оскільки дана інформація була відсутня у наглядній, доступній формі на пакувальній тарі і на маркувальних ярликах на взутті. На пакувальній тарі і маркувальних ярликах на взутті малася інформація про найменування виробника на іноземній мові. Дані у графі 7 таблиці № 1 вказані зі слів продавця ОСОБА_2 На момент перевірки були відсутні прибуткові документи.
Відповідно до таблиці № 1, доданої до Акту перевірки № 00002522 від 08.07.2010р., перевіркою встановлено реалізацію товарів, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів або/та які реалізовувалися з порушенням законодавства про захист прав споживачів на загальну суму отриманого прибутку 10338,00грн. (а.с.30-31).
Результатами перевірки Управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим був винесений припис керівнику господарчого суб’єкту, яким було заборонено відвантаження, реалізація, продаж товар, надання послуг (виконання робіт) зазначених у пунктах 1 таблиці до акту перевірки та зобов’язано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі надати інформацію про виконання припису, прибуткові документи, забезпечити усунення виявлених недоліків ФОП ОСОБА_1 та прибути для складання протоколу за зазначеною у приписі адресою (зворотній бік а.с.31).
Зазначений припис отриманий 08.07.2010р. продавцем ОСОБА_2 про що зроблений напис на бланку припису.
Судом встановлено, що повідомлення від 20.08.2010р. № 1831 Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим повідомило фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 про те, що питання про накладення штрафу за результатами перевірки магазину «Обувь» буде розглянуто 07.09.2010р. о 14-00 за зазначеною у повідомленні адресою (а.с.26).
Вказане повідомлення було направлено позивачу, про що свідчить список згрупованих внутрішніх поштових відправлень та поштова квитанція № 9226 від 20.08.2010р. (а.с.27).
Постановою про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 1939 від 07.09.2010р. Управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим за відсутність необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про продукцію було застосовано адміністративне стягнення в розмірі 30 % вартості отриманої від реалізації партії товарів на суму 10338,00грн. в розмірі 3101,40грн. (а.с.23).
Вказана постанова була направлена позивачу, про що свідчить список згрупованих внутрішніх поштових відправлень та поштова квитанція № 0559 від 10.09.2010р. (а.с.24).
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним Законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991р. зі змінами та доповнення ми (далі - Закон № 1023).
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1023 передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають право накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1023 результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.
Указом Президента України від 18.03.2003 року № 225 «Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики» затверджено Положення про Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Пунктом 1 Положення встановлено, що Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держспоживстандарт України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.
Відповідно до п. 10 Положення Держспоживстандарт України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи.
Наказом Держспоживстандарту № 217 від 12.09.2007р. затверджене Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Пунктом 1 Положення про територіальний орган Держспоживстандарту територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі - Територіальні органи), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт).
Територіальні органи входять до системи органів Держспоживстандарту і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.
До основних завдань територіальних органів Держспоживстандарту пунктом 3 Положення віднесено, зокрема, здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів місцевими органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання на території відповідного регіону.
Підпунктом 1 пункту 4 Положення встановлено, що до повноважень територіальних органів віднесено перевірка у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі, виконання робіт та надання послуг.
Згідно п.п. «б» п. 8 Положення Територіальні органи мають право приймати рішення про тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків.
Відповідно до п. 13 Положення Територіальні органи мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення за місцезнаходженням Територіального органу; накладати на винних осіб адміністративні стягнення у випадках, передбачених законодавством.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим наділено законодавством правом здійснювати перевірки суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, приймати рішення про тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі, право розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Частиною 2 ст. 15 Закону № 1023 передбачено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування врегульовані Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. № 104, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.11.2007р. за № 1257/14524 (далі – Правила № 104).
Відповідно до п. 6 Правил № 104 суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання, зберігання і продаж у роздрібній мережі непродовольчих товарів відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 10 Правил № 104 до подання товарів у торговельний (демонстраційний) зал працівники суб'єкта господарювання проводять підготовку товарів до продажу (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявності маркувальних даних і якості, чищення, прасування, перевірка наявності інструкцій з експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів, перевірка роботи в дії тощо).
Згідно п. 14 Правил № 104 у торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб'єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті.
Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.
Відповідно до п. 16 Правил № 104 здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити:
назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари;
дані про основні властивості товару;
відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару;
дату виготовлення;
відомості про умови зберігання;
гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
правила та умови ефективного і безпечного використання товару;
строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Крім того, Пленумом Верховного суду України у постанові № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» у п.12 надано роз’яснення, згідно якого у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст.18 Закону № 1023 продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим при проведенні перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів магазину «Обувь», що розташований за адресою: м. Керч, вул. Пролетарська, 44, приміщення 3, підприємницьку діяльність в якому здійснює фізична особа – підприємець ОСОБА_1, правомірно встановлено порушення законодавства в сфері захисту прав споживачів у вигляді відсутності інформації у наглядній, доступній формі на пакувальній тарі і на маркувальних ярликах на взутті, не зважаючи на те, що на пакувальній тарі і маркувальних ярликах на взутті малася інформація про найменування виробника, але на іноземній мові без перекладу. Дана обставина розцінюється судом як відсутність необхідної інформації, що позбавляє споживача можливості отримати інформацію про товар у доступній наочній формі, оскільки споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг) та не може і не зобов’язаний володіти іноземними мовами – мовами виробника товару. Забезпечити отримання споживачем інформації про товар у наглядній, доступній формі – обов’язок продавця.
Посилання позивача на те, що Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не встановлено обов’язку суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, здійснювати облік доходів та витрат, отже застосування до позивача стягнення у розмірі 30 % вартості отриманої для реалізації партії товарів, що становить 3101,40грн., є неправомірним, максимальна сума штрафу, який може бути накладений на позивача за таке порушення, як вважає позивач, становить 85грн., не береться судом до уваги з огляду на наступне.
Згідно п.7 ч. 1 ст. 23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до абз. 8 п. 4 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Відповідно до п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р. № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».
На підставі викладеного, оскільки діючим законодавством позивач не звільнений від ведення Книги обліку доходів і витрат, суд дійшов висновку про правомірність застосування Управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді 30 % вартості одержаної для реалізації партії товару, що у даному випадку складає 3101,40грн. з урахуванням загальної суми отриманого прибутку від реалізації товарів, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів або/та які реалізовувалися з порушенням законодавства про захист прав споживачів (що відображено в додатку № 1 до Акту перевірки № 00002522 від 08.07.2010р.) в розмірі 10338,00грн.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова у повному обсязі буде виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Лавренчук О.В.