У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго» в особі Тячівського району електричних мереж на ухвалу судді Тячівського районного суду від 14 вересня 2010 р. за заявою Тячівського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», боржник – ОСОБА_1, про видачу судового наказу, -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою судді Тячівського районного суду від 14.09.10 р. відмовлено в прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 вартості не облікованої електричної енергії . Заявнику роз’яснено право звернення до суду в позовному порядку.
Апелянт просить скасувати цю ухвалу та передати питання на розгляд суду першої інстанції. Доводить про порушення суддею норм процесуального права. Указує, що предметом заяви є заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг (електричної енергії), яка виникла через невиконання ОСОБА_1 договірних зобов’язань.
Письмових заперечень або пояснень на скаргу ОСОБА_1 не подав, у судове засідання не з’явився, хоча про час і місце судового засідання був належно повідомлений.
Суддя суду першої інстанції виходив з наявності спору про право.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала – залишенню без змін, з таких мотивів.
Згідно з положеннями ст. 96 ч.1 п.3 ЦПК України судовий наказ може бути видано в разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Абзацами 2 і 11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках, і спорудах, комплексах будинків, і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків, і правил.
Іншими словами, комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Як видно матеріалів справи, сума в розмірі 288.66 грн. є вартістю не облікованої електричної енергії, що визначена комісією унаслідок порушення ОСОБА_1 правил користування електроенергією (монтування дублюючого вводу до лічильника з використанням прихованої електропроводки, тобто використання електроенергії поза приладом обліку).
За правилами ст. 27 ч.2 Закону «Про електроенергетику» від 16.10.97 р. правопорушеннями в електроенергетиці є:
- крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, і споживання енергії без приладів обліку;
- пошкодження приладів обліку;
- порушення правил користування енергією, та інші.
Постановою КМ України від 08.02.06 р. № 122 «Порядок визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії» (п.1, абзац 3 п.6) передбачено, що відповідно до цього Порядку визначається розмір збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок недоотримання коштів за електричну енергію, викрадену споживачем шляхом її самовільного використання без застосування приладів обліку (якщо таке застосування обов'язкове) або в разі умисного пошкодження приладів обліку чи в будь-який інший спосіб, а також проводиться відшкодування завданих енергопостачальнику збитків. У разі відмови споживача відшкодувати збитки підтвердження факту викрадення електричної енергії та стягнення збитків здійснюється в судовому порядку.
У контексті наведеного колегія суддів дійшла висновку, що сума в розмірі 288.66 грн. не може бути розцінена як заборгованість за надані комунальні послуги, а це виключає можливість стягнення такої шляхом видачі судового наказу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права, які мають стосунок до спірних правовідносин.
Отже, ухвала постановлена з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А:
1. 1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго» в особі Тячівського району електричних мереж відхилити.
2. 2. Ухвалу судді Тячівського районного суду від 14 вересня 2010 р. залишити без змін.
3. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: