Україна
Апеляційний суд Житомирської області
10008, м.Житомир-8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44
Ухвала
Іменем України
30 листопада 2010 року. м. Житомир.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Ткача С.О.
суддів: Мельничук Н.М., Широкопояса Ю.В.
з участю:
прокурора Селюченко І.І.
потерпілого ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 та помічника прокурора Коростишівського району Дубцова Д.В., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Коростишівського районного суду від 30 вересня 2010 року, про звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КК України, з передачею на поруки колективу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не судимого.
Згідно постанови суду ОСОБА_2 3 травня 2009 року близько 19 години, поблизу піщаного кар'єру в селі Глибочок Коростипивського району приймав участь у змаганнях з мотокросу. Рухаючись по маршруту змагання на власному кросовому мотоциклі, уникаючи зіткнення з автомобілем марки «Kia-маджентіс» під керуванням ОСОБА_1, впав з мотоциклом на землю, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження у вигляді масивного синця на правій нозі, який є легким тілесним ушкодженням з короткочасним розладом здоров'я.
Внаслідок події виник конфлікт між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 під час якого ОСОБА_2. умисно, наніс один удар рукою в обличчя ОСОБА_1 та спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді закритої черпно-лицевої травми у вигляді синця у лівій навколо орбітальній ділянці, струсу головного мозку та перелому нижньої щелепи, яке відноситься до середнього ступеня тяжкості як таке, що не є небезпечним для життя, однак призвело до довготривалого розладу здоров'я.
---------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа № 11 - 756 Головуюча у 1 інстанції: Рибнікова М.М..
Категорія: 122 ч. 1 КК
В апеляції потерпілий ОСОБА_3 вважає постанову суду першої інстанції не законною, винесену з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та призначить ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі. Мотивує тим, що у діях ОСОБА_2 відсутнє щире каяття. Він не давав правдиві свідчення, вину не визнав, не жалкує про вчинене, не співчуває потерпілому, не має наміру нести відповідальність, а всіляко намагається уникнути неї. За день до розгляду справи ОСОБА_2, з метою уникнення відповідальності, переказом перерахував 500 гривень на погашення збитків, однак ця сума незначна і не може враховуватись як пом’якшуюча обставина.
В апеляції державний обвинувач просить скасувати постанову суду у зв’язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи та повернути справу на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що у діях ОСОБА_2 відсутнє щире каяття. Суд приймаючи рішення не дав правової оцінки ступеню тяжкості вчиненому злочину, особі винного, його відношенню до злочину, не врахував, що він під час досудового слідства і фактично в суді намагався вину перекласти на потерпілого.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора і потерпілого, які підтримали апеляції, заперечення ОСОБА_2 проти апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляції потерпілого задовольняє частково, а державного обвинувача задовольняє повністю з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 в умисному противоправному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя але таке, що призвело до довготривалого розладу здоров’я ОСОБА_1 не оскаржується в апеляції потерпілим та державним обвинувачем.
Що стосується прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, то колегія суддів на даний час вважає його безпідставним.
Відповідно до вимог ст. 47 КК України, особа, що вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялась , може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу підприємства, членом якого він є, за клопотанням колективу.
Однак зазначена судом пом'якшуюча обставина відсутня і якщо припустити її наявність, вона не настільки істотно знижує ступінь тяжкості злочину і впливає на рівень небезпечності особи винного, тому що не має як кількісної так і якісної характеристики цього поняття.
Щире розкаяння передбачає визнання особою факту вчинення злочину, дійсне, відверте, а не уявне визнання провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що відсутнє у діях ОСОБА_2.
З матеріалів справи видно, що злочин вчинений 03 травня 2009 року. Після порушення кримінальної справи досудове слідство зупинялось 29 червня 2009 року, для встановлення особи винного (а. с. 51). Поновлене слідство більш ніж за три місяці, у зв’язку з встановленням особи причетної до злочину, якою виявився ОСОБА_2. Він під час пред'явлення обвинувачення та допиту в якості обвинуваченого вину визнав частково і пояснив, що удар в обличчя потерпілого наніс захищаючись від нападу ( а. с. 66, 92 ). Більш ніж за півтора роки ОСОБА_2 не визнав вини, не відшкодував збитки потерпілому, не усвідомив тяжкості вчиненого злочину.
У такому випадку, суд мав належним чином дослідити докази обвинувачення, перевірити доводи підсудного і прийняти мотивоване і законне рішення.
Крім того, до уваги прийняті характеризуючи обвинуваченого матеріали з ТОВ „Лагуна” надані в судовому засіданні де зазначено, що ОСОБА_2 працює на підприємстві з 14 липня 2008 року і цього ж дня заведена трудова книжка (а. с. 134, 187-190). Ці матеріали були підставою звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
Зазначеним матеріалам оцінка не дана, так як за матеріалами кримінальної справи, до закінчення досудового слідства і направлення справи в суд було встановлено, що ОСОБА_2 працює в ПП „Ліпинський”, а не водієм ТОВ „Лагуна” (а. с. 15, 19, 37, 66, 68, 92, 98).
Тому, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд мав перевірити достовірність наданих матеріалів ( шляхом перевірки наявності наказів про прийняття на роботу, нарахування заробітної плати, відрахування обов’язкових платежів до державного бюджету та ін.).
За наведених обставин апеляції потерпілого і державного обвинувача підлягають задоволенню, а постанова судді скасуванню з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд для повного і всебічного з’ясування обставин злочину, належної перевірки підстав для задоволення заявленого клопотання та послідуючого прийняття законного і мотивованого рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
ухвалила:
апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляцію державного обвинувача Дубцова Д.В. задовольнити повністю.
Постанову Коростишівського районного суду від 30 вересня 2010 року, про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КК України, у зв’язку з передачею його на поруки трудовому колективу - скасувати.
Кримінальну справу направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд іншим складом суду.
Судді апеляційного суду
Житомирської області: