Апеляційний суд міста Севастополя Т.П.
Справа №22ц-3948/2010р. Головуючий
в першій інстанції Бессараб Л.М.
Категорія 45 Доповідач в апеляційній
інстанції Т.П.Колбіна
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Клочка В.П.,
суддів - Колбіної Т.П., Сундукова В.М.,
при секретарі - Тахіровій О.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_4 –
ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6. – ОСОБА_7, представника третьої особи
ОКзБЕПКІЗ „Гераклея” – Бондар В.В.,
третьої особи ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Севастопольської міської Ради, Севастопольського головного управління земельних ресурсів, ОСОБА_6, треті особи – об’єднаний колектив з будівництва експериментально-показного комплексу індивідуальних забудовників „Гераклея”, ОСОБА_9, про визнання недійсними та відміну рішення Севастопольської міської Ради, державного Акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного Акту, визнання права користування земельною ділянкою , -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачка звернулась до суду у вересні 2007 року з позовом до Севастопольської міської Ради, Севастопольського головного управління земельних ресурсів, ОСОБА_6 , треті особи – об’єднаний колектив з будівництва експериментально-показного комплексу індивідуальних забудовників „Гераклея”, ОСОБА_9, та неодноразово вточнивши позовні вимоги просить суд визнати недійсними та скасувати рішення Севастопольської міської Ради №1941 від 21 квітня 2004 року „Про дачу згоди на передачу в власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будівель і господарських споруд і розробку проекту відведення цих земельних ділянок”; рішення Севастопольської міської Ради №3372 від 18 травня 2005 року „Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вулиці Олімпійська, будинок 10 громадянці ОСОБА_9.”, а також державний акт на земельну ділянку КМ №15990, реєстраційний номер 1941/1-М-05 від 22 червня 2005 року на ім’я ОСОБА_9; крім того визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 №2622 від 27 жовтня 2005 року і державний акт ЯА №942436, реєстраційний номер 010565900491 від 22 грудня 2005 року на ім’я ОСОБА_6; визнати за нею право користування земельною ділянкою по вулиці Олімпійська, 10, у місті Севастополі .
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів №7/556 від 15 травня 1990 року їй була надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,0538 га по АДРЕСА_1, на якої нею був закладений фундамент для побудови будинку, а також завезений матеріал для будівництва. Однак роботи були припинені у зв’язку з фінансовими труднощами. За весь час позивачкою сплачені земельні податки. В серпні 2007 року їй стало відомо, що на її земельну ділянку виданий Акт про право власності на іншу особу – ОСОБА_9, яка у 2005 року передала вказану ділянку ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу. Вважає, що Державні акти на право власності на земельну ділянку ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а також договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, порушують її права як власника земельної ділянки.
Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя Т.П. від 12 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Севастопольської міської Ради, Севастопольського головного управління земельних ресурсів, ОСОБА_6 задоволені, постановлено визнати недійсними та скасувати:
- рішення Севастопольської міської Ради №1941 від 21 квітня 2004 року „Про дачу згоди на передачу в власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будівель і господарських споруд і розробку проекту відведення цих земельних ділянок”;
- рішення Севастопольської міської Ради №3372 від 18 травня 2005 року „Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вулиці Олімпійська, будинок 10 громадянці ОСОБА_9.”,
- державний акт на земельну ділянку КМ №15990, реєстраційний номер 1941/1-М-05 від 22 червня 2005 року на ім’я ОСОБА_9;
визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 №2622 від 27 жовтня 2005 року і державний акт ЯА №942436, реєстраційний номер 010565900491 від 22 грудня 2005 року на ім’я ОСОБА_6
Право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_4 на підставі договору №399 від 19 лютого 1991 року.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні судом обставин справи, просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Вказує, що ОСОБА_4 є власником іншої земельної ділянки, оскільки нумерація та назва вулиць була змінена, а земельні ділянки, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_6, мають різну площу. Вважає, що у позивача відсутнє право користування спірною ділянкою, оскільки нею не був отриманий у встановленому законом порядку державний акт на право власності. Крім того, вказує що ОСОБА_4 звернулась з позовом до суду після спливу позовної давності . Також зазначає, що не була сповіщена належним чином про час та місце судового засідання.
Представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_11 також подав апеляційну скаргу на рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя Т.П. від 12 лютого 2010 року , у якій просить вказане рішення скасувати з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Вказує, що суд не перевірив ідентичності земельних ділянок площею 1 га., що належала на праві власності ОСОБА_9 та була придбана ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, та земельної ділянки площею 0,0538 га., право на яку оспорює ОСОБА_4 Крім того, зазначає, що ОСОБА_4 не має прав на земельну ділянку, оскільки нею не оформлений державний акт на право власності і користування на цю ділянку.
Заслухавши пояснення осіб, що з’явились у судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню у частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу та державних актів з постановою нового рішення у цієї частині з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 є належним користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та її право на користування земельною ділянкою порушено, тому рішення Севастопольської міської ради щодо виділення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_9, а також усі дії про передачу земельної ділянки є незаконними.
З такими висновками судова колегія погоджується частково з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є членом Об’єднаного колективу експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу „Гераклея” (арк.с.205).
На підставі рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів №7/556 від 15 травня 1990 року „Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків членам Об’єднаного колективу експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу „Гераклея” ОСОБА_4 надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,0538 га для будівництва індивідуального житлового будинку по адресу: АДРЕСА_1 (арк.с.189-192).
19 лютого 1991 року між ОСОБА_4 та Начальником Управління житлового та комунального господарства міста Севастополя Т.П. укладений договір №399 про надання в безстрокове користування зазначеної земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності по вул. Олімпійська, 10. Договір посвідчений в державній нотаріальній конторі 07 травня 1991 року та зареєстрований у БТІ та ДРОНМ у м. Севастополі 16 травня 1991 року (арк.с.7-8).
Земельна ділянка відведена в натурі (арк.с.9-10).
ОСОБА_4 перебуває на обліку Державної податкової інспекції Гагарінського району як платник податку на землю з 1990 року, заборгованості по земельному податку немає (арк.с.194).
Житловий будинок позивачем побудований не був у зв’язку з фінансовими труднощами.
Рішенням Севастопольської міської ради №1941 від 21 квітня 2004 року „Про дачу згоди на передачу в власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будівель і господарських споруд і розробку проекту відведення цих земельних ділянок” ОСОБА_9 передана у власність земельна ділянка площею 0,1 га по адресу: вул. Олімпійська, 10 у місті Севастополі та виданий державний акт про право власності на земельну ділянку КМ 15990, реєстраційний номер 1949/1М-05 від 22 червня 2005 року (арк.с.54, 56).
На підставі договору купівлі-продажу №2622 від 27 жовтня 2005 року право власності на земельну ділянку площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_6, нею отриманий державний акт про право власності ЯА №942436, реєстраційний номер 010565900491 від 22 грудня 2005 року (арк.с.54,55).
Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу, зокрема земельними ділянками, відповідно до закону (ч.2 ст.13 Конституції України).
Згідно з ч.3 ст.41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Згідно ч.5 ст. 116 Земельного Кодексу України (2001 р) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” припинення права власності на землю чи права землекористування проводиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Враховуюче те, що договір про надання ОСОБА_4 в безстрокове користування земельної ділянки розірваний не був, її право користування земельною ділянкою не було припинено, у судовому порядку земельна ділянка у позивача не вилучалася, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що передаючи у власність ОСОБА_9 земельну ділянку, що є предметом спору, органами влади були порушені права позивача як користувача земельної ділянки та вимоги закону (ч.5 ст.116 Земельного Кодексу України в ред.2001 р.) та не було враховано, що на час прийняття рішення спірна земельна ділянка не була вільною.
Згідно ст. 19 Земельного Кодексу України (1992 р.) міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
На виконання п.50 рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів №7/556 від 15 травня 1990 року „Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків членам Об’єднаного колективу експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу „Гераклея”, ОСОБА_4 укладений договір з Управлінням житлового та комунального господарства м. Севастополя про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності по вул. Олімпійська, 10, якій посвідчений в державній нотаріальній конторі 07 травня 1991 року та зареєстрований у БТІ та ДРОНМ у м. Севастополі 16 травня 1991 року (арк.с.7-8).
Таким чином, на момент винесення рішення виконавчим комітетом Севастопольської міської Ради народних депутатів про надання ОСОБА_4 в постійне користування земельної ділянки та укладення договору про надання в безстрокове користування зазначеної земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, позивачем виконані всі дії щодо набуття права користування земельною ділянкою.
Згідно пункту 6 розділу Х „Перехідні положення” Земельного Кодексу України (в ред.2001 року), громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (положення пункту 6 Розділу X щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005).
Враховуюче вказане, а також те, що ОСОБА_4 звернулася до суду у вересні 2007 року (арк.с.3-5), тобто до спливу строку, встановленого згідно пункту 6 перехідних положень Земельного Кодексу України (2001 р.), судова колегія вважає неспроможними доводи апеляційних скарг щодо неотримання позивачем державного акту на право користування земельною ділянкою та відсутності у останнього права користування цією ділянкою.
Задовольняючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 №2622 від 27 жовтня 2005 року, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_4 не є стороною за вказаним договором та має право на звернення з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого володіння. Право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного користувача.
З позовної заяви та неодноразових уточнень позовних вимог (арк.с.40-42, 65-68) вбачається, що такі вимоги позивачем у встановленої цивільно-процесуальним кодексом письмовій формі (ст.119) не заявлені, вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, то така вимога заявлена як відновлення права з наслідками, передбаченими законодавством, а тому вирішення такого питання є похідним від встановлення права власності (права користування) спірною земельною ділянкою. Отже, при визнанні недійсним рішення, на підставі якого виданий акт, останній підлягає поверненню органу, що його видав (пункт 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року N 43). З урахуванням цього, визнання акта незаконним у судовому порядку не вимагається. Крім того, державний акт про право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку КМ №15990, реєстраційний номер 1941/1-М-05 від 22 червня 2005 року, анульований на момент розгляду справи в зв’язку з оформленням державного акту на спірну земельну ділянку на ім’я ОСОБА_6
Таким чином, рішення суду у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 №2622 від 27 жовтня 2005 року, а також визнання недійсними державних актів КМ №15990, реєстраційний номер 1941/1-М-05 від 22 червня 2005 року на ім’я ОСОБА_9 та ЯА №942436, реєстраційний номер 010565900491 від 22 грудня 2005 року на ім’я ОСОБА_6, підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги щодо неідентичності спірної земельної ділянки земельної ділянці, яка виділена ОСОБА_9, судова колегія не приймає до уваги з наступних підстав.
Виділення земельної ділянки ОСОБА_4 у 1991 році здійснено за планом відведення цієї ділянки згідно діючого законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що згідно проекту забудови району індивідуального будівництва (арк.с.186), плану відводу земельної ділянки по вул. Олімпійська, 10 (арк.с.9,10,178), а також згідно пояснень у судовому засіданні представника Об’єднаного колективу експериментально-показового молодіжно-житлового комплексу „Гераклея”, земельна ділянка, що належить ОСОБА_4, увійшла до складу земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_9 Дані обставини також підтверджуються державним актом на право власності на земельну ділянку по вул.Океанська, 9, , виданим на ім’я Тихомирова, який був оглянутий у судовому засіданні, згідно якого межі земельної ділянки, яка передана ОСОБА_4, як і земельної ділянки, що належала ОСОБА_9, співпадають з його ділянкою.
Інші доводи апеляційних скарг рішення суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.13,41 Конституції України, ч.5 ст.116 ЗК України, ч.3 ст.152 ЗК України, ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 лютого 2010 року скасувати частково, ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до Севастопольської міської Ради, Севастопольського головного управління земельних ресурсів, ОСОБА_6, треті особи – об’єднаний колектив з будівництва експериментально-показного комплексу індивідуальних забудовників „Гераклея”, ОСОБА_9, про визнання недійсними державних актів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки – відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ В.П.Клочко
Судді: /підпис/ Т.П.Колбіна
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Т.П.Т.П.Колбіна