У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі - Плавайко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайоного суду від 14 червня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ?айффайзен Банк Аваль” в особі Мукачівського відділення ОД АТ „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та припинення нарахування відсотків та пені з моменту винесення рішення, -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній суму 5047,01 грн., та припинити нарахування відсотків і пені з моменту винесення рішення. Вимоги мотивовано тим, що у відповідності до кредитного договору № 010/5558/82/32322 від 13.04.2007, укладеного між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ ?айффайзен Банк Аваль”, (надалі-БАНК) та ОСОБА_1, останній був наданий кредит у сумі 4500,00 гривень (відкрита кредитна лінія) терміном на 24 місяці з 13.04.2007 по 12.04.2009 зі сплатою 34,9 % відсотків річних та сплатою 1/10 від залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувала, отриманий кредит, у строки та на умовах передбачених договором, не повернула, не зважаючи на попередження щодо примусового стягнення.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайоного суду від 14 червня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в розмірі 5047,01 гривень та судові витрати по справі в загальній сумі 171 грн. Припинено нарахування відсотків та пені по кредитному договору № 010/5558/82/32322 від 13.04.2007 року з моменту винесення рішення.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 20 вересня 2010 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Вказує, що нею було сплачено 3935 грн., а отже, заборгованість по тілу кредиту становить 1115 грн., а штраф в сумі 411,40 грн. були включені до заборгованості неправомірно. Крім того, апелянт зазначає, що неналежне виконання кредитних зобов’язань мало ненавмисний характер та викликано обставинами, що мають істотне значення – втрата роботи нею та її чоловіком. Доводів відносно припинення нарахування відсотків та пені по кредитному договору апеляційна скарга не містить.
В надісланих на адресу апеляційного суду запереченнях на апеляційну скаргу Банк просив рішення суду залишити без змін.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з’явилась, надіслала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності. Вказала, що апеляційну скаргу підтримує повністю, а також уточнила вимоги апеляційної скарги, вказуючи на пропуск позивачем річного строку звернення до суду із вимогою про стягнення штрафів.
___________________________________________________________________________
Справа № 22 – 4689 /10 Номер рядка статистичного звіту: 27
Головуючий в першій інстанції: Морозова Н.Л.
Доповідач: Кожух О.А.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Статтею 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до кредитного договору № 010/5558/82/32322 від 13.04.2007 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є ПАТ ?айффайзен Банк Аваль”, було надано кредит ОСОБА_1 у сумі 4500,00 гривень терміном на 24 місяці з 13.04.2007 року по 12.04.2009 року (а.с.5-7). Позичальник належним чином умови договору кредиту не виконувала. На час звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача становила 5047,01 грн., з яких 3910,37 грн. – заборгованість по тілу кредиту, сума прострочених відсотків - 1136,64 грн. (а.с.8-10)
Позивачем не було заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій, про що зазначає апелянт у своїй скарзі.
Як вказувала апелянт, нею дійсно було здійснено чотири платежі (у червні 2007 р., у серпні 2007 р., у грудні 2007 р. та у липні 2008 р.) на загальну суму 3935 грн.
Відповідно до п. 2.10 Кредитного договору всі кошти, які надходять, направляються на погашення заборгованості в такій черговості: погашення пені/штрафів, погашення комісій, погашення процентів за користування несанкціонованим овердрафтом, погашення процентів за кредитом, погашення несанкціонованого овердрафту, погашення кредиту.
Таким чином апелянт безпідставно вважає, що внесені нею платежі є погашенням тіла кредиту. Наведений банком розрахунок відповідачем не спростований.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
При поданні апеляційної скарги апелянтом було заявлено клопотання про звільнення її від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у зв’язку з важким майновим станом. Ухвалою від 15 жовтня 2010 року апелянту було відстрочено сплату таких витрат до ухвалення судового рішення. Зважаючи нате, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 також слід стягнути 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 82, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 червня 2010 року – залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча Судді