Справа № 2-1493/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

              26 листопада 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Федорченко О.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, третя особа ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

              Звернувшись до суду з позовом та уточнивши заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 просить скасувати наказ № 28 від 29 січня 2010 року про звільнення його за станом здоров»я, виданий Горлівською загальноосвітньою школою соціальної реабілітації; поновити його на роботі завідуючого НВМ, вчителя трудового навчання, вчителя математики Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 516,40 грн., а також моральну шкоду у розмірі 500 грн., посилаючись на те, що з серпня 1970 року перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, де працював завідуючим навчально – виробничих майстерень та вчителем трудового навчання.

              З 15 січня 2010 року по 27 січня 2010 року перебував на лікарняному.

              2 7 січня 2010 року йому необхідно було пройти МСЕК у зв'язку з тим, що в нього ампутована ліва нога із - за цукрового діабету.

              28 січня 2010 року він зателефонував на мобільний телефон директору ОСОБА_4 і пояснив, що йому необхідно в цей день пройти протезування у м. Донецьку, для чого він попросив надати безкоштовну відпустку або платну, однак останній у його законних вимогах відмовив, причину відмови йому не пояснив.

Згідно наказу № 28 від 29 січня 2010 року, виданому відповідачем, його звільнено з посади завідуючого НВП школи у зв'язку з виявленою невідповідністю його займаній посаді і  роботі, що виконується, за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи з 29 січня 2010 року.

Однак, згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2873 від 27 січня 2010 року він може працювати в спеціально створених умовах,  без тривалих навантажень, тривалої ходи, психоемоційних  перевантажень, роботи у нічний час доби, тобто вид професії і спеціальності, доступні по стану здоров'я - вчитель. Виходячи з цього він може працювати на посаді вчителя, тому що даний вид професії не вимагає тривалої ходи, психоемоційних перевантажень, а так само чергувань у нічний час доби.

Згідно ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудові спори, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час змушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік.

Вважає, що  відповідач повинен виплати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 516,40 грн.

У зв'язку з незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, що полягає в наступному: довгий характер і обсяг нанесених йому страждань; важкість вимушених змін у його повсякденному житті; порушення загальновизнаного життєвого зв'язку з членами родини, знайомими і    друзями.

Зазначені вище обставини негативно відобразилися на його душевному та психологічному стані, він залишився без засобів до існування, а тому спричинену моральну шкоду він оцінює в 5000 грн.

              Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з тих же підстав, додавши, що з 15 січня 2010 року по 27 січня 2010 року перебував на лікарняному. Висновком МСЕК від 27 січня 2010 року він визнаний інвалідом П групи у зв’язку з ампутацією лівої ноги. 28 січня 2010 року телефоном повідомив директора школи про те, що лікарняний лист закритий 27 січня 2010 року та просив директора надати йому відпустку. Також 28 січня 2010 року направив свою дружину до школи з лікарняним та заявою про надання відпустки. Але у зв’язку з тим, що директора не було на місці, лікарняний та заяву про відпустку дружина не здала до школи. В той же день його заяву про надання йому відпустки дружина направила на адресу школи поштою. 02 лютого 2010 року до нього додому приходила делегація зі школи на чолі з директором. Йому пообіцяли надати відпустку. А 4 або 5 лютого йому додому принесли наказ про звільнення від 29 січня 2010 року. Не заперечує проти того, що відразу після лікарні він не міг пересуватися, але він був впевнений в тому, що директор надасть йому відпуску, під час якої він навчиться ходити за допомогою протезу, а  після того вже вирішить питання з роботою.

              Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю з тих же підстав, додавши, що згідно програми реабілітації інваліда ОСОБА_1, позивач може працювати вчителем та така робота йому не заборонена. Наказ про звільнення позивача вважає незаконним, оскільки позивачу повинна була надана відпустка, бо він мав невикористану відпустку, а за Законом «Про відпустки» надання роботодавцем відпустки інвалідам є обов’язковим. Крім того, 29 січня 2010 року фактично звільнення позивача не було, бо директор школи у судовому засіданні сам пояснював, що зранку 29 січня 2010 року видав наказ про звільнення, о 12 годині дня отримав заяву про відпустку,  а потім о 15 годині представники школи ходили провідувати позивача та пропонували йому звільнитися за власним бажанням. За таких обставин, просив позов задовольнити в повному обсязі.

              Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала повністю, пояснивши, що  позивач працював в Горлівській загальноосвітній школі соціальної реабілітації на посаді завідуючого навчально  - виробничими майстернями. 27 січня 2010 року лікарняний позивача був закритий, 28 січня 2010 року ОСОБА_1 повинен був стати до роботи, але позивач на роботу не вийшов. 29 січня 2010 року зранку директор школи, отримавши лікарняний лист позивача та довідку МСЕК, згідно якої позивач може працювати в спеціально створених умовах, без фізичних навантажень, тривалої ходи, психоемоційних перегрузок, роботи в нічний час, видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України. Рішення про звільнення позивача було мотивовано тим, що школа є особливим закладом, займається вихованням підлітків з девіантною поведінкою, а позивач за станом здоров»я не зможе забезпечити належне виконання своїх посадових обов’язків. Інших вакантних посад, на яких би міг працювати ОСОБА_1,  станом на 29 січня 2010 року в школі не було. На момент винесення наказу про звільнення, директору школи нічого не було відомо про заяву ОСОБА_1 про відпустку. Дана заява надійшла до школи 29 січня 2010 року у другий половині дня, коли вже наказ про звільнення був підписаний. Вважає, що звільнення позивача з посади завідуючого НВМ школи є   законним, тому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

              Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, підтримав заперечення представника відповідача проти позову, просив в задоволення позову відмовити.

              Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

              Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров»я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.

              Під станом здоров»я розуміються не самі по собі досягнення працівником похилого віку або його інвалідність, а стійке зниження працездатності, внаслідок чого він не може належно виконувати свої трудові обов’язки чи їх виконання протипоказане йому за станом здоров»я або є небезпечним для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує. Законом України «Про основи соціального захисту інвалідів» заборонено звільнення з ініціативи роботодавця працівників з мотивів інвалідності, крім випадків, коли за висновком медико – соціальної експертизи стан його здоров»я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров»ю і безпеці праці інших осіб або ж продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожують погіршенням здоров»я самого інваліда.

              Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з Горлівською загальноосвітньою школою соціальної реабілітації з 10 серпня 1970 року, де працював на різних посадах, з 16 вересня 2003 року працював на посаді завідуючого навчально - виробничими майстернями школи (копія трудової книжки а.с. 45-49). Первинна профспілкова організація в Горлівській загальноосвітній школі соціальної реабілітації не утворена.

              З 15 січня 2010 року по 27 січня 2010 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному листі (а.с.22).

              Висновком МСЕК від 27 січня 2010 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом П групи з загального захворювання у зв’язку з ампутацією лівої кінцівки, а також встановлені умови та характер праці: може працювати в спеціально створених умовах, без фізичних навантажень, тривалої ходи, психоемоційних перегрузок, роботи в нічний час (а.с.23).

              Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2873 ОСОБА_1 види професій і спеціальності, доступні за станом здоров»я – вчитель (а.с. 7-9).

              Наказом від 29 січня 2010 року № 28 ОСОБА_1 звільнений за виявленою невідповідністю займаній посаді і виконуваній роботі за станом здоров»я, який перешкоджає продовженню роботи зав.НВМ школи (п.2 ст. 40 КЗпП) з 29 січня 2010 року.

              Згідно даного наказу, підставою звільнення позивача стало наступне:

              «До школи надійшов висновок МСЕК про те, що ОСОБА_1 є інвалідом П групи з 27 січня 2010 року. Також з висновком було надано «повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК», де у розділі «Висновок про умови та характер праці» зазначено: може працювати в спеціально створених умовах, без фізичних навантажень, тривалою ходи, психоемоційних перегрузок, роботи в нічний час».

              Школа соціальної реабілітації є спеціальним навчальним закладом. Згідно з Положенням про загальноосвітню школу соціальної реабілітації», затвердженого постановою КМУ від 13 жовтня 1993 року № 859 та Статутом школи  направлення дітей і підлітків на навчання до школи соціальної реабілітації здійснюється судами, у встановленому законом порядку.

              Особливості педагогічного режиму, умов виховання та утримання дітей і підлітків у школі соціальної реабілітації визначаються:

            -  спеціальним режимом дня та системою навчальної та виховної роботи;

            -  постійним наглядом і педагогічним контролем за учнями;

            - виключенням можливості вільного виходу учнів за межі території шкоди соціальної реабілітації без дозволу адміністрації.

              В силу отриманої інвалідності (без лівої ноги, цукровий діабет), ОСОБА_1 не в змозі виконувати обов’язки завідуючого НВМ школи соціальної реабілітації. Характер та умови праці вимагають від зав. НВМ постійно пересуватися по території школи впродовж робочої зміни, а також не припускати самовільного виходу їх за межі території школи.

             Школа не в змозі створити спеціальні умови для роботи ОСОБА_1 у спеціальному навчальному закладі з такою стійкою втратою працездатності.

            Спираючись на висновок МСЕК про умови та характер праці ОСОБА_1 виявилася невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров»я, яка перешкоджає продовженню роботи зав. НВМ школи соціальної реабілітації».

             З таким висновком суд не може погодитися, оскільки висновок МСЕК від  27 січня 2010 року, на який посилається сторона відповідачів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, встановлює лише певні обмеження щодо умов та характеру праці позивача та не містить заборони роботи позивачу на посаді завідуючого навчально – виробничими майстернями Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації.

              Нормативно – правові акти, які регулюють діяльність школи соціальної реабілітації (а.с. 37-43), посадова інструкція завідуючого навчально – виробничими майстернями (а.с.35) , на які посилається відповідач, не містять вимог щодо стану здоров»я осіб, які працюють в школі соціальної реабілітації та не забороняють інвалідам працювати в такій школі.

              Фактичні дані про те, що ОСОБА_1, в силу отриманої інвалідності (без лівої ноги), не в змозі виконувати обов’язки завідуючого НВМ школи відсутні, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, позивач після ампутації ноги до виконання своїх обов’язків не приступив, тому висновок відповідача про те, що ОСОБА_1 в силу отриманої інвалідності не в змозі виконувати обов’язки завідуючого НВМ школи соціальної реабілітації,  на думку суду є передчасним.

              Аналізуючи дослідженні у судовому засіданні докази, суд дістає висновку, що викладені в наказі № 28 від 29 січня 2010 року мотиви звільнення ОСОБА_1 є оціночними судженнями та будь - якими фактичними даними не підтверджені.

              Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення, тобто звільнення, яке відбулося не на підставі закону.

              Згідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у  разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

              Встановивши у судовому засіданні, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено з порушенням трудового законодавства, з огляду на індивідуальну програму реабілітації інваліда, суд дістає висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  про  скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді завідуючого навчально –виробничими майстернями Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

              Про те, в задоволенні вимог позивача про поновлення його на посаді вчителя математики та вчителя трудового навчання, слід відмовити, оскільки, як встановлено у судовому засіданні позивач на момент звільнення з роботи не працював вчителем математики та вчителем трудового навчання, під час роботи на посаді завідуючого навчально – виробничими майстернями мав педагогічне навантаження з даних предметів.

              Одночасно суд вважає необхідним на підставі ст. 234 КЗпП України поновити ОСОБА_1 місячний строк звернення до суду у справах про звільнення, визнавши причини пропуску строку поважними, оскільки, як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1, він є інвалідом П групи, тривалий час проходив лікування з приводу протезування.

              Згідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

              Нарахування виплат за вимушений прогул суд провадить шляхом множення середньоденного заробітку, який дорівнює 137,07 грн. (визначений згідно абз.4 пункту 2 постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», шляхом ділення середньої заробітної плати за жовтень-листопад 2009 року на число відпрацьованих днів: (997,53 грн.+558,48 грн.+  479,38 грн. + 244,84 грн.+ 50 грн.) /17 днів = 137,07 грн.) на число робочих днів (за винятком вихідних та святкових днів) за період вимушеного прогулу (з 29.01.2010 року по 26.11.2010 року – 207 робочі дні). Таким чином,  розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складе: 137,07 грн. х 207 робочих днів = 28373,49 грн.

              Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на підставі ст. 237-1 КЗпП України моральної шкоди за мотивів доведеності факту спричинення такої шкоди. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер та ступінь душевних страждань ОСОБА_1, яких останній зазнав у зв’язку із незаконним звільненням та виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню відповідачем  у розмірі 500,00 грн.

              Тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

              Згідно до п.4 ч.1 ст. 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

              У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 283,73 грн. (1% від задоволених позовних вимог в частині вимог майнового характеру), та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на спеціальний реєстраційний рахунок суду у розмірі 120,00 грн.

              Керуючись ст.ст. 209, 214-215 ЦПК України, суд

  В И Р І Ш И В:

              Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

              Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

  Наказ № 28 від 29 січня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 40 КЗпП України скасувати.

              Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду завідуючого навчально – виробничими майстернями Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації.

              Стягнути з Горлівської загальноосвітньої шкоди соціальної реабілітації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 січня 2010 року по 26 листопада 2010 року у розмірі 28 373 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят три) грн. 49 копійок, а також моральну шкоду у розмірі 500 (п’ятсот) грн..

              Рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

              Стягнути з Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації судовий збір на користь держави у розмірі 282,73 грн., а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на спеціальний реєстраційний рахунок суду у розмірі 120,00 грн.

              Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням – 01 грудня 2010 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

              Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

          Суддя:                                                                                                                           О.В. Каліуш