Справа № 2-318/

2010 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 року  Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

в складі:     головуючого             - судді Тощевої О.О.

при секретарі             - Ібрагімової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Позивачка 21 квітня 2010 року звернулася до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03 лютого 1997 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання мають малолітніх дітей – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що сімейне життя між подружжям не склалося, почуття любові та поваги один до одного між ними втрачено, у 2004 році відповідач виїхав на постійне місце проживання на територію Росії, з цього ж часу шлюбні відносини між сторонами припинені, тому вказує, що збереження сім’ї не можливо та на примирення вона не згода, у зв’язку з чим, просила шлюб зареєстрований між нею та відповідачем розірвати. Спору про місце проживання дітей та про розподіл майна, що є спільною власністю, не має.

ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, про місце, дату та час розгляду справи сповіщена належним чином, надала на адресу суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглянути у її відсутності.

У судове засідання відповідач, який на час розгляду справи постійно мешкає на території Російської Федерації, також не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином через компетентні органи Росії, відповідно до ст. 76 ч. 7 ЦПК України та умов Мінської Конвенція про правову допомогу та правових відносинах по цивільним, сімейним та кримінальним справам, та від відповідача Моздокським районним судом РСО-Аланія РФ у порядку ст. 415 ЦПК України відібрані та надіслані до суду пояснення, з яких вбачається, що він позов визнає та згод на розірвання шлюбу, при цьому не заперечує проти розгляду справи у його відсутності.

З огляду на викладене, суд вважає за можливим відповідно до положень ст.ст. 158 ч. 2, 169 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 лютого 1997 року між сторонами зареєстрований шлюб, про що Красногвардійською сільською радою Совєтського району Автономної Республіки Крим в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № І, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про одруження серії І-АП № НОМЕР_1 (а.с. 7).

Від спільного проживання сторони мають малолітніх дітей – дочку сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить наявні в матеріалах справи Свідоцтва про їх народження (а.с. 8, 9).

При цьому, спору про місце проживання дітей, а також про розподіл майна, що є спільною власністю подружжя, між сторонами не існує.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред’явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені у 2004 році, з цього ж часу сторони проживають окремо на територіях різних держав, примирення між подружжям не можливо та це буде суперечити інтересам та волі обох сторін. При таких обставинах суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно і шлюб існує формально.

Приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружині та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті і майнові права, а також права їх дітей, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

На підставі вищенаведеного, ст. 51 Конституції України, ст.ст.18, 51, 56, 104, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57, 158 ч. 2, 169, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.  

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований Красногвардійською сільською радою Совєтського району Автономної Республіки Крим по актовому запису за № І від 03 лютого 1997 року - розірвати.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Відділу реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, - для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене позивачкою в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим, а відповідачем у той же строк та в тому ж порядку з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя: - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя:                     О.О. Тощева

Секретар:                 А.С. Ібрагімова