Справа № 2-307/

2010 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 року  Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

в складі:     головуючого             - судді Тощевої О.О.

при секретарі             - Ібрагімової А.С.

за участю позивачки         - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Позивачка 16 квітня 2010 року звернулася до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 30 липня 1988 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання мають неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначає, що сімейне життя між подружжям не склалося, почуття любові та поваги один до одного між ними втрачено, з 2008 року шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони проживають у різних державах, тому вказує, що збереження сім’ї не можливо та на примирення вона не згода, у зв’язку з чим, просила шлюб зареєстрований між нею та відповідачем розірвати. Спору про місце проживання дитини та про розподіл майна, що є спільною власністю, не має.

У судове засідання відповідач, який на час розгляду справи постійно мешкає на території Узбекистану, не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином через компетентні органи Узбекистану, відповідно до ст. 76 ч. 7 ЦПК України та умов Мінської Конвенція про правову допомогу та правових відносинах по цивільним, сімейним та кримінальним справам, та від відповідача Самаркандським міським судом по цивільним справа у порядку ст. 415 ЦПК України відібрані та надіслані до суду пояснення, з яких вбачається, що він позов не визнає та має намір зберегти сім’ю, тому просить суд надати сторонам строк для примирення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та посилаючись на викладені у позові обставини наполягала на їх задоволенні, в тому числі зазначила, що на примирення вона не згода та вважає, що збереження сім’ї неможливо та це буде суперечити її інтересам.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 липня 1988 року між сторонами зареєстрований шлюб, про що Будинком одруження м. Самарканд Самаркандської області в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблений запис за № 829, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-ЧЖ № НОМЕР_1 (а.с. 7).

Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить наявне в матеріалах справи Свідоцтва про її народження (а.с. 8).

При цьому, спору про місце проживання дитини, а також про розподіл майна, що є спільною власністю подружжя, між сторонами не існує.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред’явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені у 2008 році, з цього ж часу сторони проживають окремо на територіях різних держав, примирення між подружжям не можливо та це буде суперечити інтересам та волі обох сторін. При таких обставинах суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно і шлюб існує формально.

Приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а позивачка зберегти сім'ю не бажає, суд з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружині, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті і майнові права сторін, а також права їх дитини, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

На підставі вищенаведеного, ст. 51 Конституції України, ст.ст.18, 51, 56, 104, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.  

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований Будинком одруження м. Самарканд Самаркандської області по актовому запису за № 829 від 30 липня 1988 року - розірвати.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Відділу реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, - для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене позивачкою в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим, а відповідачем у той же строк та в тому ж порядку з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя: - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя:                     О.О. Тощева

Секретар:                 А.С. Ібрагімова