Справа № 2-1443/2010 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 листопада 2010 року         Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

                головуючого         Короїд Ю.М.,

                при секретареві         Божок А.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

    із позовною заявою про визнання права власності на частину спільного майна подружжя до суду звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що під час шлюбу вони з відповідачем придбали житловий будинок в м.Остер Козелецького району, однак право власності було оформлене на чоловіка. На даний час шлюб розірвано, а тому позивачка просить визнати за нею право власності на половину вказаного будинку.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та пояснив, що він згоден на поділ спільно нажитого майна подружжя.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні цивільно-правові відносини.

6 травня 1995 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. Після укладення шлюбу сторони отримали прізвища ОСОБА_2.

Рішенням Козелецького районного суду від 30 серпня 2010 року шлюб між сторонами розірваний.

Відповідно до довідки Ніжинського МБТІ житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, належить на праві власності в цілому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Остерською державною нотаріальною конторою 28 січня 1997 року за №168  

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає необхідним позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільного майна подружжя   задовольнити.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобо в”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Позивач в позовній заяві ставить вимоги про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , оскільки дане майно придбане в шлюбі.  

Положеннями  ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). У відповідності до ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 за  № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу   

 Відповідно до 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1995 року по 2010 рік. За час перебування в шлюбі ними було придбано житловий будинок в АДРЕСА_1 . Правовстановлюючі документи на даний об’єкт нерухомості оформлені на ім'я   ОСОБА_2.

За таких умов суд вважає, що позивач та відповідач мають право на дане майно, яке є сумісною власністю, в рівних частинах, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частину зазначеного майна за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 60, 63, 68, 69, 70 і 71 СК України, ст. ст. 369, 370 і 372 ЦК України, ст. ст. 60, 197, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

    позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільного майна подружжя задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину жилого будинку з надвірними будівлями,  що знаходиться в АДРЕСА_1 Чернігівської області.

Залишити за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 Чернігівської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.                                            

    Суддя: