АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого - судді: Чупікової В.В.
суддів: Галичанського А.Д., Сулятицької М.М.
секретар : Тодоряк Г.Д.
за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом про визнання права власності на самочинно ним збудовані господарські споруди: сараї літ. Т, літ. Є., літ. З, літ. К, літ Ж вартістю 8248 грн., які розташовані в АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 звернулася в суд з вищезазначеним позов та просила поділити самочинно збудовані господарські споруди, а саме: визнати за нею право власності на господарські споруди літ.Е та літ.Ж, а за ОСОБА_1 залишити –літ.З та літ.К. з тих підстав, що спірні сараї збудовані її батьком, після смерті якого вона успадкувала належну батькові на праві власності частину майна.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2010 року в задоволенні позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися з апеляційними скаргами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вищевказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Посилається на те, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення помилково керувався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5.
ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Посилається на те, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Вказує, що суд не надав об’єктивної оцінки доказам, а при ухваленні рішення помилково керувався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, як необґрунтовану.
Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи обом позивачам в задоволенні їх позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у них відсутні документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовані спірні самочинно збудовані сараї, та з тих підстав, що вказані споруди є тимчасовими і не підлягають державній реєстрації.
До такого висновку суд прийшов неповно з»ясувавши обставини справи, що мають значення для справи, та порушуючи норми матеріального права, що відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
По справі встановлено, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці , яке набрало законної сили 21.06.1995 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розділено земельну ділянку у будинковолодінні №АДРЕСА_1: ОСОБА_3 виділено в користування земельну ділянку, розташовану зі сторони її входу в будинок площею 297 кв. м., ОСОБА_1 виділено в користування земельну ділянку зі сторони його входу в будинок площею 657 кв. м. Земельну ділянку площею 661 кв. м., на якій знаходяться сараї і гараж ОСОБА_1, залишено в спільному користуванні обох сторін по даній справі (а.с.161)
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15.05.2007 року , яке набрало законної сили 27.07.2007 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розділено будинок відповідно на 2/3 та на 1/3 частини (а.с.11-17).
Як убачається з довідки ЧКОБТІ №1436 від 03.06.2008 року спірні сараї літ. Т, літ. Є., літ. З, літ. К, літ Ж вартістю 8248 грн. побудовані в 1987 році самочинно та розташовані за адресою АДРЕСА_1. (а.с.27).
Відповідно до положень ст.ст.186, 381 ЦК України спірні сараї є приналежністю до головної речі – будинку і є складовою права власності на нього. А тому положення частини 5 ст.376 ЦК України не є підставою для визнання за власником частини жилого будинку, розміщеного на належній йому земельній ділянці, окремого права власності на самочинно побудовані сараї. Оформлення питання про прийняття в експлуатацію таких об»єктів нерухомості має здійснюватися органами місцевого самоврядування чи їх виконавчими органами у спосіб, визначений їх компетенцією.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває на нього прав власності. Це майно не може бути успадкованим та не може бути предметом поділу.
З вищенаведених підстав та з тих підстав, що самочинно збудоване майно не може бути успадковане та не може бути предметом поділу не підлягають до задоволення і позовні вимоги ОСОБА_3
На підставі ст.ст.376, 186, 381 ЦК України та керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. На нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до касаційної інстанції протягом 20 днів з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: