Справа № 2-1737/09 p.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді Матвєйшиної О.Б.,

при секретарі Лошадкіній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на боці позивача - Територіальне управління Національного банку України у Луганській області, Головне Луганське обласне управління у справах захисту прав споживачів про захист прав споживача, оскарження дій та визнання незаконними дій з приводу підвищення процентної ставки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № LGLWG103900016 від 11.07.2007 року на суму 42 136, 48 доларів США на придбання житла - квартири за адресою АДРЕСА_1, строком на 30 років, тобто до 14.07.2037 року, та кредитний договір № LGLWG200000016 від 11.07.2007 року на суму 8 000 доларів США на початковий внесок для придбання житла, строком на 30 років, тобто до 14.07.2037 року. Відсоткова ставка за користування кредитом складала 12 % річних в доларах, та 0, 20 % щомісячної комісії від суми виданого кредиту. Договори взаємопов’язані між собою, мають одне цільове призначення - видача готівки на покупку однієї квартири. За час користування кредитом позивачем не було допущено кредитної заборгованості чи затримки погашення відсотків та основної суми боргу згідно вищевказаних кредитних договорів, внесення поточних платежів в повному об’ємі підтверджується квитанціями, що додані до позовной заяви.

Листом № 20.1.3.2/б-22855/6498 від 03.10.2008 р. банк повідомив його про підвищення в односторонньому порядку з 16.11.2008 р. відсоткової ставки по кредитному договору № LGLWG103900016 від 11.07.2007 року до 14, 04 % річних. Оскільки в разі незгоди банк вимагав погасити заборгованість по кредиту в повному розмірі, в грудні і в січні він сплатив кредит по ставці 14, 04 %. По другому кредитному договору ніякого листа від банку не було, але ставку теж підвищено. 10.01.2009 р. він отримав листи № 20.1.3.2/6-53124, № 20.1.3.2/6-53115 від 31.12.2008 року про підвищення ставки по двом кредитам до 15, 54 % річних.

Позивач вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки незаконним, просить визнати неправомірними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № LGLWG103900016 від 11.07.2007 року з ставки 12 % річних до ставки 14, 04 % річних; визнати неправомірними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № LGLWG200000016 від 11.07.2007 року з ставки 12 % річних до ставки 14, 04 % річних;

зобов’язати відповідача здійснити коригуючу операцію щодо зарахування в рахунок майбутніх платежів 130 доларів, сплачених ним в грудні 2008 року та січні 2009 року надмірно поза встановленого договором графіка; покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, зазначених у позові. Від позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовився, і ця відмова прийнята судом.

Представник відповідача у судовому засіданні не був присутный, про дату, час та місце розгляду пред*явленого до нього позову був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило, таким чином, в силу ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд вважає, що відповідач не з*явився до суду без поважних причин. Відповідно до вимог ст. ст. 169 ч. 4, 224 ЦПК України, суд вважає можливим прийняти заочне рішення на підставі доказів, що є у справі.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на боці позивача -Територіального управління Національного банку України у Луганській області, Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів не були присутніми в судовому засіданні, про час і місце судового розгляду були оповіщені у встановленому порядку, про причини неявки не повідомили. Суд вважає можливим справу розглянути у їх відсутність на підставі наданих доказів, що містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, ст. Н Закону України "Про захист прав споживачів" та "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № LGLWG103900016 від 11.07.2007 року на суму 42 136, 48 доларів США на придбання житла - квартири за адресою АДРЕСА_1, строком на 30 років, тобто до 14.07.2037 року, та кредитний договір № LGLWG200000016 від 11.07.2007 року на суму 8 000 доларів США на початковий внесок для придбання житла, строком на 30 років, тобто до 14.07.2037 року. Відсоткова ставка за користування кредитом складала 12 % річних в доларах, та 0, 20 % щомісячної комісії від суми виданого кредиту. Договори взаємопов’язані між собою, мають одне цільове призначення - видача готівки на покупку однієї квартири. За час користування кредитом позивачем не було допущено кредитної заборгованості чи затримки погашення відсотків та основної суми боргу згідно вищевказаних кредитних договорів, внесення поточних платежів в повному об’ємі підтверджується квитанціями, що додані до позовной заяви.

Відповідно до пп.2.3.1 кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Відповідно до листів від 31.12.2008 року № 20.1.3.2/6-53115, № 20.1.3.2/6-53124 та № 20.1.3.2/6-22855/6498 від 10.03.2008 р. за підписом Голови правління «ПриватБанку» ОСОБА_2, вбачається, що відповідач повідомив позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитними Договорами, при цьому відповідач в своєму листі посилається на те, що робить це відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та у зв’язку із зміною кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни в грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Листом від 10.02.2009 року позивач повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до Кредитного Договору, посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Кредитних Договорів та необгрунтованість підняття відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Згідно п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до п.3.5. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених постановою Націнального банку України N 168 від 10.05.2007 встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В судовому засіданні не встановлено таких конкретних істотних змін обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки за Кредитними Договорами.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в своєму листі на зміну облікової ставки НБУ як на підставу зміни відповідачем процентної ставки по Кредитному договору, оскільки, згідно роз’яснень НБУ (лист від 28.10.2008 р. № 18-311/3496-14715), Постанови НБУ від 11.10.2008 № 319 "Про додаткові заходи відносно діяльності банків», банки не мали права підвищувати процентну ставку по діючим кредитам, і при розгляді питання про підвищення процентної ставки банки неправомірно посилаються на підвищення облікової ставки НБУ до 12 % згідно Постанови НБУ від 21.04.2008 р. № 107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», і на погіршення ситуації на світовому фінансовому ринку. Дія постанови № 319 розповсюджується тільки на правовідносини, які виникають після вступу в силу цієї постанови, тобто з 13.10.2008 p., і не повинна застосовуватися до позивача, оскільки уклали кредитні договори 11.07.2007 р.

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Як вбачається з листів-повідомлень відповідача, процентна ставка за Кредитними Договорами підвищується відповідачем з 02.03.2009 року, тобто після набранням чинності ст. 1056-1 ЦК України, та, оскільки позивач не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за Кредитними Договорами, повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов сторонами Договору.

Відповідно до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, умови Кредитних Договорів про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною, і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за Кредитними Договорами повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договор може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги відносно форми договора не встановлені законом. Але статтею 1055 ЦК України встановлено обов*язкову письмову форму для укладення кредитного договору, без дотримання письмової форми кредитний договір є нікчемним. Згідно ст. 654 ЦК України, зміни до договору повинні відбуватися в тій же формі, що і договір, який змінюється. З приписів цих норм виходить, що зміни до кредитного договору є дійсними також тільки в тому разі, якщо відбулися в письмовій формі, без цього вони є нікчемними. При надсиланні листів відповідач навіть не пропонував позивачу підписання додаткових угод до кредитних договорів, тому ці листи не можуть виступати як достатня підстава для визнання дійсними запропоновані банком зміни.

 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складові частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Теж саме підтверджує і п.2 ст. 3 розділу II Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 № 800-VI: "Кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.»

Таким чином, позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., та на користь держави державне мито в сумі 51 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218, 24-228 ЦПК України, ст. ст. 6, 215, 216, 627, 639, 651, 652, 654, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 № 800-VI, ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 212 - 215, 224 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № LGLWG103900016 від 11.07.2007 року з ставки 12 % річних до ставки 14, 04 % річних.

Визнати неправомірними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № LGLWG200000016 від 11.07.2007 року з ставки 12 % річних до ставки 14, 04 % річних.

Зобов’язати ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснити коригуючу операцію щодо зарахування в рахунок майбутніх платежів 130 доларів, сплачених ОСОБА_1 в грудні 2008 року та січні 2009 року надмірно поза встановленого договором графіка.

Стягнути з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного заебзпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп. (сім грн. п’ятдесят коп.), та на користь держави державне мито в сумі 51 грн. 00 коп. (п’ятдесят одна грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського района м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.