Р І Ш Е Н Н Я
2-739/2010 р.
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2010 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О. А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору довічного утримання,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що вона та її неповнолітні діти - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та мали до серпня 2009 року основне місце проживання в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1. Дане домоволодіння належало на праві власності тітці батька позивачки ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Іншими спадкоємцями п’ятої черги є відповідачі. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6, відповідачі перестали допускати позивачку та її неповнолітніх дітей у будинку АДРЕСА_1. Тому позивачка вимушена проживати у квартирі своєї матері. Позивачці стало відомо у процесі розгляду цивільної справи, незадовго до смерті ОСОБА_6, 27.08. 2010 року між ОСОБА_6, з однією сторони, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з іншої сторони був укладений нотаріально посвідчений договір довічного утримання, по якому відчужував (ОСОБА_6) передала, а набувачі (ОСОБА_2 і ОСОБА_3)прийняли у власність по 1\2 частині кожний житловий будинок з надвірними побутовими будівлями та приватизовану земельну ділянку. Однак даний правочин було вчинено з порушенням вимог закону. Не було отримано згоди органу опіки та піклування на вчинення даного правочину, що порушило права неповнолітніх дітей позивачки, які проживали та були зареєстровані в даному будинку. Крім того, договір довічного утримання не був зареєстрований. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір довічного утримання.
В судове засідання представник позивачки не з»явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність на основі матеріалів справи.
В судове засідання представник відповідачів не з»явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність на основі матеріалів справи.
Представники третіх осіб – служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явилися, від них надійшли заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.
У відповідності з ст. ст. ст. 744, 745 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
З копії договору довічного утримання від 27 серпня 2009 року вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканка АДРЕСА_1, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), уклали договір довічного утримання про таке: ОСОБА_6 передає, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримують у власність по 1/2 (одній другій ) частині кожний житлового будинку з надвірними побутовими будівлями та приватизованої земельної ділянки на умовах довічного утримання з збереженням за ОСОБА_6 права безоплатного довічного проживання у відчужуваному житловому будинку.
Згідно заповіту, посвідченого 4 жовтня 2005 року секретарем виконавчого комітету Червоненської сільської ради, ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповідала своїй онуці ОСОБА_1.
Згідно заповіту, посвідченого 30 березня 2009 року секретарем виконавчого комітету Червоненської сільської ради, ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповідала ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в рівних долях( ар.с.56).
Згідно заповіту, посвідченого 29 червня 2009 року секретарем виконавчого комітету Червоненської сільської ради, ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповідала ОСОБА_3.
Житловий будинок з надвірними побутовими будівлями належав ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будинок, виданого Сумським райвиконкомом 27.08.1986 р., зареєстрованого в СООБТІ за р. № 289 від 27.08.1986 р.
Земельна ділянка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 25.06.1998 р. Червоненською сільською радою Сумського району, зареєстрованого за № 1503.
У відповідності з ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень.
Посилання позивачки на ту обставину, що оскільки на день смерті сторони договору довічного утримання (ОСОБА_6) не була здійснена його державна реєстрація, то він не набрав законної сили на момент відкриття спадщини і не підлягав державної реєстрації після ІНФОРМАЦІЯ_4 –дня смерті ОСОБА_6, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
ОСОБА_6, будучи власницею будинку та земельної ділянки, у відповідності з діючим законодавством, послідовно розпорядилася належним їй майном, укладаючи заповіти спочатку на користь ОСОБА_1 ( ар.с.9), потім на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в рівних долях( справа 2-73/2010 р., ар.с.56), потім на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (справа 2-73/2010 р., ар.с.59), а в подальшому уклавши договір довічного утримання від 27 серпня 2009 року, згідно якого власниками належного ОСОБА_6 домоволодіння та земельної ділянки є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 травня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору довічного утримання і визнання права власності на домоволодіння, а зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області, третя особа – служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Червоненька сільська рада Сумського району Сумської області про усунення перешкод у здійсненні права власності на домоволодіння задоволений в повному обсязі.
Таким чином, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213, 214, 256 ЦПК України, ст. ст. ст. ст. 744, 745, 748, 334 ЦК України, ст.ст. 10,60 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору довічного утримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя