Справа № 2а -3768/10
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
29 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
Головуючого: Луганського В.І.
при секретарі: Оніщенко К.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська , в обґрунтування позовних вимог зазначив, що вона має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана їй пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відповідають Конституції України тому не можуть застосовуватись. З підстав не відповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу 11 закону україни „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” вважає неможливе їх застосування з 01.07.2007 року. Позивач просив суд визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська по невиплаті їй щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь недоплачену їй щомісячну соціальну державну допомогу з 01.07. 2007 року по 31.12.2007 року та з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року та в подальшому виплачувати довічно у розмірі 30% від прожиткового мінімуму відповідно до вимог закону України «Про соціальний захист дітей війни», поновити пропущений строк.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення про ти позову у яких просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінив все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус „дитина війни”.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Судом встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 02.09.45 р. було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 р. Проте Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів україни”, закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Суд вважає, що розрахунок заявлених сум необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету міністрів України надано право у 2010 році встановлювати встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм закону україни «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті їй щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” та стягнення недоплаченої суми 09.07.2007 року обґрунтовані.
Однак, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим цим Кодексом.
Позивач не зазначила поважних причин пропуску строку для звернення до суду. Тому суд вважає, що у задоволенні вимог позивача з 09.07.22007 року по 02.05. 2010 року необхідно відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
На підставі вище викладено задоволенню підлягають вимоги з 03 травня 2010 року . В частині вимог щодо зобов’язання відповідача здійснювати позивачу перерахування виплат до пенсії у подальшому, суд відмовляє з огляду на те, що суд розглядає справу з приводу правовідносин, що сталися, і не може прогнозувати дій відповідача на майбутнє.
Керуючись ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 62, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконную бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо не підвищенння ОСОБА_1 до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 03.05.2010 року по 31.12.2010 рік.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська перерахувати ОСОБА_1, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встанвоеного частиною 1 статті 28 Закону україни «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати з 03.05. 2010 року по 31.12.2010рік з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя: В.І. Луганський